Засоби забезпечення певних інформаційних послуг для користувачів мережі прийнято називати Інтернет-службами.Крім поняття «служба», існує ще поняття «сервіс». Часто різницю між ними досить важко вловити. Число різних служб та сервісів у мережі безперервно зростає. Опишемо лише деякі найвідоміші служби, розділивши їх на комунікаційні та інформаційні.

Ще раз звернемо увагу на те, що всі служби Інтернету ґрунтуються на взаємодії двох програм. Одна з цих програм - сервер, а інша програма - клієнт. Вони взаємодіють за певними правилами, заданими у протоколах

Протокол служби- технічний стандарт (система правил), що визначає технічні особливості взаємодії поштових серверів один з одним та з поштовим клієнтом.

Якщо протокол ТСР/ I Р називається базовим протоколом Інтернету, то протоколи служб можна назвати прикладними протоколами (іноді їх називають протоколами другого рівня).

Пояснимо сенс ще двох термінів, які далі використовуватимуться. Режим on- line - це режим роботи користувача у стані підключення до якогось сервера Мережі. Стан відключеного зв'язку називається режимом про ff- line. Аналогія: спілкування телефоном завжди відбувається в режиміon- line. При надсиланні телеграми ви заповнюєте бланк у режимі про ff- line, потім телеграфіст у режиміon- line передає телеграму з лінії зв'язку; а потім отримувач читає телеграму в режимі про ff- line.

Комунікаційні служби Інтернету

1. Служба електронної пошти - E - mail . Це найстаріша і одна з наймасовіших служб Мережі. Вона призначена для обміну текстовими повідомленнями між віддаленими партнерами.

Схема роботи електронної пошти відбито на рис. 9.

Рис. 9. Схема функціонування електронної пошти.

Поштовий сервер- Програма, що забезпечує роботу служби з боку Інтернету. Це своєрідне поштове відділення, куди надходить вхідна та вихідна кореспонденція зареєстрованих на ньому користувачів.

Поштовий клієнт- Програма, встановлена ​​на комп'ютері користувача та забезпечує взаємодію з поштовим сервером.

Повідомлення електронної пошти - логічна сукупність даних, що має структуру. визначену використовуваним протоколом. Повідомлення електронної пошти не є файлом! Більш конкретно представляти його як запис бази даних.

Папки електронної пошти - це логічні структури, призначені для впорядкування збереження електронних листів. Їхнє призначення лише одне - зробити доступ до повідомлень зручнішим.

Поштове вкладення - механізм для пересилання разом із повідомленнями електронної пошти довільних файлів.

Електронна «поштова скринька» - це розділ зовнішньої пам'яті поштового сервера, відведений абоненту.

Кожен користувач отримує персональну поштову адресу, за якою до нього надходитимуть листи.

Адреса електронної пошти - запис, що однозначно визначає шлях доступу до електронної «поштової скриньки» адресата. Адреса електронної пошти записується за певною формою та складається з двох частин, розділених символом @:

User _ name @ server _ name .

Знак @, у просторіччя називається «собакою», насправді називається «комерційне АТ (эт)». Перша частина поштової адреси ( User _ name - ім'я користувача) має довільний характер і задається самим користувачем під час реєстрації поштової скриньки. Друга частина ( server _ name - ім'я сервера) є доменним ім'ям поштового сервера, на якому користувач зареєстрував свою поштову скриньку.

Процес передачі поштового повідомлення нагадує описаний вище процес передачі телеграми. Спочатку користувач у режимі про ff - line пише текст листа, вказує адресу одержувача. Для цього використовується редактор підготовки листів, який входить до клієнта-програми електронної пошти. Підготовлені листи містяться в папці «Вихідні». Потім встановлюється зв'язок із сервером. Далі відбувається автоматична робота в режимі про n - line : сервер за паролем визначає користувача, приймає всі листи з папки «Вихідні», передає листи, що надійшли, які поміщаються в папку «Вхідні». Сеанс зв'язку закінчено. Папка «Вихідні» стала порожньою, надіслані листи збереглися в папці «Надіслані». Якщо використовується комутована телефонна лінія, користувач відключає телефонний зв'язок. Після цього він може поспішаючи переглядати отриману пошту.

Поштовий сервер працює постійно. Він періодично переглядає «поштові скриньки» та організує передачу через мережу вихідних листів. Поштовий сервер, що входить до кореспонденції, розкладає по «скринях».

Клієнт-програма, крім функції прийому-передачі листів під час сеансу зв'язку, виконує ще безліч сервісних функцій: підготовка та редагування листів, організація адресної книги, перегляд поштового архіву, сортування та видалення листів з поштового архіву та ін. Популярним клієнтом Е- mail є програмаOutlookExpress, що входить до стандартного постачання операційної системи Windows.

Будь-який користувач Інтернету може зареєструвати поштову скриньку на одному із серверів Інтернету, в якому накопичуватимуться передані та одержувані електронні листи.

Для роботи з електронною поштою можна використовувати Web-технологію. Web -сайти пропонують усім бажаючим зареєструвати безкоштовну поштову скриньку (наприклад, за адресою: http://mail. ru).

Перевагою такої пошти і те, що з нею не потрібні спеціальні поштові програми. Робота з поштою може виконуватись за допомогою будь-якого браузера після завантаження відповідної Web -Сторінки. Повідомлення групуються по папках, можна надсилати повідомлення з вкладеними файлами, одночасно кільком абонентам тощо. Істотною особливістю Web -Пошти є те, що всі повідомлення постійно зберігаються на віддаленому сервері, а не на локальному комп'ютері користувача. Для нових користувачів пропонується процедура реєстрації.

Широку популярність електронна пошта завоювала тому, що має кілька серйозних переваг перед звичайною поштою:

- швидкість пересилання повідомлень;

- електронний лист може містити як текстове повідомлення, а й вкладені файли (програми, графіку, звук тощо.). Але не рекомендується надсилати поштою занадто великі файли, оскільки це уповільнює роботу мережі. Для цього на деяких поштових серверахвводяться обмеження на розмір повідомлень, що пересилаються.

Крім того, електронна пошта дозволяє:

- надсилати повідомлення відразу кільком абонентам;

- пересилати листи на інші адреси;

- доставка повідомлень електронної пошти відбувається майже безоплатно;

- включити автовідповідач, на всі листи буде автоматично надсилатися відповідь;

- створити правила для виконання певних дій з однотипними повідомленнями (наприклад, видаляти рекламні повідомлення, що надходять від певних адрес) і так далі.

1. Служба телеконференцій. Служба телеконференцій призначена для відкритого обговорення питань, що викликають спільний інтерес.

Це теж поштове листування. Але якщо електронною поштою ви надсилаєте свого листа якійсь одній особі персонально, то в телеконференціях лист надсилається одночасно всім учасникам конференції. У свою чергу, всі повідомлення, що надходять на адресу конференції, надходитимуть до вашої поштової скриньки та завантажуватимуться в комп'ютер під час сеансу зв'язку. Щоб стати учасником конференції, потрібно підписатися (зареєструватися). При реєстрації кожен учасник конференції отримує унікальне ім'я ( NIC ) та пароль для входу на конференцію.

Будь-яка конференція присвячена певній темі, тому листування у ній відбувається лише рамках теми. За деякими даними кількість конференцій, що постійно діють в даний час в Інтернеті, перевищила 50000.

Службу телеконференцій називають по-різному: групи новин, служба UseNet . На вузлах Мережі роботу телеконференцій обслуговують сервери новин. На ПК користувача має бути встановлена ​​клієнт-програма новин. Згадана вище програма Outlook Express є одночасно поштовим клієнтом та клієнтом новин.

Телеконференції об'єднують у собі як комунікаційну, і інформаційну функції. З одного боку, тут відбувається особистісне спілкування, з дугою – матеріали конференції містять великий обсяг корисної інформації, яка певний час зберігається на сервері та може розглядатися як деякий інформаційний ресурс (електронна газета). Це особливо важливо для фахівців, які беруть участь у конференціях з професійної тематики: наука, виробництво, бізнес, торгівля та ін. У матеріалах конференції можна знайти цінні поради, консультації, які допоможуть прийняти важливі рішення.

Назва телеконференції складається з кількох слів, розділених точками, що послідовно звужують тему.

Більшість конференцій регулюються спеціальною редакційною колегією, яка називається модератором. До обов'язків модератора входить перегляд послань та винесення рішення - публікувати дані послання (розсилати їх учасникам групи) чи ні.

Приклад. Деякі стандартні позначення телеконференцій:

- comp- конференція, де обговорюється все, що пов'язане з комп'ютерами та програмуванням;

- sci- все, що стосується науки;

- rec- відпочинок, хобі, захоплення;

- talk- ця група варта любителів посперечатися.

1. Форуми прямого спілкування IRC (Internet Relay Chat)

Останнім часом все ширше поширюється інтерактивне спілкування в Інтернеті в реальному режимі часу. Швидкість передачі даних, що збільшилася, і збільшена продуктивність комп'ютерів дають користувачам можливість не тільки обмінюватися текстовими повідомленнями в реальному часі, а й здійснювати аудіо- і відеозв'язок.

У буквальному перекладі chat - «Бовка» в реальному часі ( chat -Конференції). Спілкування між учасниками відбувається у режимі on-line у письмовій формі. Подібно до телеконференцій, учасники chat -конференції діляться за тематичними групами.

На вузловому комп'ютері працює chat -Сервер, на ПК користувача - chat -Клієнт. Існує безліч різних програм-клієнтів, які розповсюджуються безкоштовно через Інтернет. Як і в телеконференціях, учасники chat -конференцій реєструються (підписуються) у певній тематичній групі

Цією службою найбільше захоплюються молоді люди. Спілкування в «чаті» вони перетворюють на своєрідну гру, у якій кожен учасник зазвичай вигадує собі якийсь «образ» і обіграє його. Між учасниками чату не прийнято виходити на реальне спілкування. Втім, chat-службою можна скористатися і для серйозного спілкування – як колективного, так і наодинці.

Якщо ваш комп'ютер, а також комп'ютери співрозмовників обладнані звуковою картою, мікрофоном і навушниками або акустичними колонками, ви можете обмінюватися звуковими повідомленнями. Проте «жива» розмова одночасно можлива лише між двома співрозмовниками.

Для того щоб ви могли бачити один одного, тобто обмінюватися відео, до комп'ютерів повинні бути підключені відеокамери. Звичайні аналогові відеокамери підключаються до спеціальних відеоплат, а цифрові камери - паралельного порту комп'ютера.

Звичайно, якість звуку та зображення великою мірою залежить від швидкості модему та пропускної спроможності каналу зв'язку, які мають бути не менше 28,8 Кбіт/с.

Для організації інтерактивного спілкування потрібне спеціальне програмне забезпечення (наприклад, програма NetMeeting , що входить до складу Internet Explorer).

В останні роки велику популярність набуло інтерактивне спілкування через сервери ICQ(ця трилітерна абревіатура утворена із співзвуччя слів «I seek you» - «Я шукаю тебе»).

В даний час у системі ICQ зареєстровано понад 200 мільйонів користувачів, причому кожен має унікальний ідентифікаційний номер. Після підключення до Інтернету користувач може розпочинати спілкування з будь-яким зареєстрованим у системі ICQ і підключеним до Наразідо Інтернету користувачем. Програма повідомляє про присутність на даний час в Інтернеті абонентів із попереднього складеного списку ( My Contact List ) та дає можливість ініціалізувати контакт з ними.

Для того, щоб стати абонентом системи ICQ , достатньо завантажити програму ICQ -Клієнт з файлового сервера і в процесі її встановлення на комп'ютер зареєструватися.

Система інтерактивного спілкування ICQ інтегрує різні форми спілкування: електронну пошту, обмін текстовими повідомленнями ( chat ), Інтернет-телефонію, передачу файлів, пошук у мережі людей тощо.

Інтернет-телефонія - голосове спілкування через мережу в режимі on-line . Це нова служба, що розвивається. Її основна перевага перед телефоном – низька ціна. Якість поки що поступається телефонним зв'язком (затримки в часі, спотворення звуку) однак немає сумнівів, що згодом цей недолік буде подолано.

Інтернет-телефонія дозволяє користувачеві Інтернету використовувати телефонний зв'язок комп'ютер-телефон, комп'ютер-комп'ютер і телефон-комп'ютер. Провайдери Інтернет-телефонії забезпечують такий зв'язок за допомогою спеціальних телефонних серверів Інтернету, які підключені як до Інтернету, так і до телефонної мережі.

Мобільний інтернет . З мобільного телефону на комп'ютер, підключений до Інтернету, та з комп'ютера на мобільний телефон можна надсилати SMS (Short Massage Service ) – короткі текстові повідомлення).

Для бездротового доступуз мобільних телефонів до інформаційних та сервісних ресурсів Інтернету використовується протокол WAP (Wireless Application Protocol ). Для роботи в Інтернеті за цим протоколом не потрібні додаткові пристрої (комп'ютер і модем), достатньо одного мобільного телефону з підтримкою WAP.

WAP -сайти розташовуються на Web -серверах та представлені у спеціальному форматі WML (Wireless Markup Language ). Ця мова розмітки спеціально адаптована під можливості мобільного телефону - двоколірну графіку, маленький екран і невелику пам'ять.

W АР-сайти містять різноманітні політичні, економічні та спортивні новини, прогноз погоди, курс валют тощо. Можна також надіслати е- mail та взяти участь у WAP-чаті.

Повноцінний високошвидкісний доступ в Інтернет з мобільного телефону можна здійснити за технологією GPRS (General Packet Radio Service ). У цьому випадку можна працювати з WAP -сайтами безпосередньо з мобільного телефону, а на підключеному до нього комп'ютері можна переглядати НТМ L -сторінки, перекачувати файли, працювати з електронною поштою та будь-якими іншими ресурсами Інтернету.

У технології GPRS максимально можлива швидкість передачі даних становить 171,2 Кбіт/с - це приблизно в 3 рази більше швидкості доступу по комутованих телефонних лініях, і майже в 12 разів більше швидкості передачі даних у мобільних телефонних мережах стандарту GSM (9,6 Кбіт/с).

Інформаційні служби Інтернету

1. СлужбаWorldWideWeb. Ця служба керує доставкою та відображенням комплексних інформаційних документів на комп'ютер користувача.

Це досить нова послуга порівняно з електронною поштою. Вона була заснована у 1993 році. Дослівно WWW переклали як «Всесвітня павутина». На сьогоднішній день WWW це найцікавіший інформаційний ресурс – гіпертекстова система навігації.

Система навігації – це сукупність програм, дозволяють користувачеві орієнтуватися у всьому різноманітті інформації, розміщеної в мережі, і шукати необхідні йому фактичні дані, корисні програми.

Гіпертекст- Система взаємопов'язаних текстів. Зв'язок відбувається за допомогою гіперпосилань.

Гіперпосилання -це деяке ключове слово або об'єкт у документі, з яким пов'язаний покажчик переходу на іншу сторінку в павутині. Зазвичай зображення гіперпосилання якимось чином виділяється на сторінці, наприклад кольором або підкресленням. При підведенні до гіперпосилання вказівника миші він набуває вигляду руки з вказівним пальцем. Якщо при цьому клацнути лівою кнопкою миші, відбудеться перехід за вказівником до пов'язаного документа.

Web-сторінка –документ, що має власна адреса. Вона може містити найрізноманітнішу інформацію: текст, малюнок, звукозапис. Кожна сторінка зберігається в окремому файлі, ім'я якого має розширення. htm або. html

Web-сайт(інша назва -Web-вузол) -це сукупність взаємозалежних сторінок, що належать якійсь одній особі чи організації. Web -сайт організується на Web -Сервері провайдера мережевих послуг. Кожен сайт має головну сторінку,є своєрідним титульним листом сайту. Як правило, головна сторінка представляє власника сайту та містить гіперпосилання на різні його розділи.

Протокол,який використовується службою WWW , називається НТТР ( Hyper Text Transfer Protocol - Протокол передачі гіпертексту). Його основне призначення - обробка гіперпосилань, пошук та передача документів клієнту.

ТехнологіяWWWдозволяє створювати посилання, які реалізують переходи не тільки всередині вихідного документа, але й на будь-який інший документ, що знаходиться на даному комп'ютері і, що найголовніше, будь-який документ будь-якого комп'ютера, підключеного в даний момент до Інтернету.

Рис. 10. Технологія WWW

Вже йшлося про систему адресації в комп'ютерному просторі Мережі. Це I Р-адреси, доменні адреси. У просторі інформаційних ресурсів Інтернету використається своя система адресації. Знайти Web -Сторінку або файл в інтернеті можна за допомогою універсального покажчика ресурсів URL (Uniform Resource Locator)

Кожна Web -Сторінка або файл мають свій унікальний URL -Адреса, що складається з трьох частин: ім'я використовуваного для доступу протоколу; ім'я сервера, у якому зберігається ресурс; повне ім'я файлу на сервері.

Protocol://domain_name/path/file_name

приклад. http://scools. keldysh. ru / info 2000 / index. htm

Він складається із трьох частин:

http :// - протокол доступу;

scools. keldysh. ru - доменне ім'я сервера;

/info 2000/index. htm – шлях до файлу та ім'я файлу.

1. Службапередачіфайлів(File Transfer Protocol – FTP).

Інформаційні служби надають користувачам можливість доступу до певних інформаційних ресурсів, що зберігаються в Інтернеті. Десятки тисяч серверів Інтернету є серверами файлових архівів,і на них зберігаються сотні мільйонів файлів різних типів (програми, драйвери пристроїв, графічні та звукові файли тощо). Наявність таких серверів файлових архівів дуже зручна для користувачів, оскільки багато потрібних файлів можна «завантажити» безпосередньо з Інтернету.

Доступ до файлів на серверах файлових архівів можливий як за протоколом НТТР, так і за спеціальним протоколом передачі файлів F ТР. Протокол F ТР дозволяє не тільки завантажувати файли ( Download ) з віддалених серверів файлових архівів на локальний комп'ютер, але і, навпаки, робити передачу файлів ( Upload ) з локального комп'ютера на віддалений Web-сервер.

Часто цю службу називають на ім'я протоколу, що використовується. FTP . З боку Мережі роботу служби забезпечують F ТР-сервери, а з боку користувачів - F ТР-клієнти.

Після з'єднання F ТР-клієнта з сервером на екрані користувача відкривається файловий інтерфейс сховища папок та файлів на сервері (на зразок Провідника Windows ). Далі робота відбувається так само, як із файловою системою на ПК: папки та файли можна переглядати, сортувати, копіювати на свої диски.

1. Пошукові служби.

Всесвітня павутина достатня безсистемна. Пошук таІнформація стає серйозною проблемою. Єдиною координатою Web -документ є його URL-адреса. Однак URL -Адреса ніяк не пов'язаний зі змістом документа.

У пошуку інформації в WWW користувачу допомагає пошукова служба Інтернету. Вона полягає у послугах пошукових серверів.

За принципом дії розрізняють два типи пошукових систем: пошукові каталогиі пошукові вказівники.Деякі пошукові системи поєднують у собі обидва принципи дії. Пошукові каталоги

Організація роботи з каталогами досить проста. На сторінці Web -Сайту зазвичай представлений список певних рубрик, кожна з яких з'єднана гіперпосиланням з іншими посиланнями, де знаходяться або список підрубрик, або список документів, що відповідають заданій рубриці. Вміст пошукових каталогів формується вручну фахівцями, які обслуговують цю службу.

Пошук ведеться у рамках тематичної ієрархії категорій. На головній сторінці пошукового каталогурозташовується перелік основних тематичних розділів. Категорія нижнього рівня містить список документів на обрану тему.

Основна перевага пошукових каталогів - високий рівень відповідності знайдених документів заданій темі. Недолік – неможливо отримати вичерпну інформацію про ресурси мережі. Каталогізоване Web -простір документів не перевищує 1% від загального Web -простору документів.

До найпопулярніших російських каталогів можна віднести: перший російський каталог Rassia on the Net (http://www.ru ). Один із найбільших російськомовних каталогів List-ru (http://www.list.ru).

Пошукові вказівники

Пошукові вказівники (пошукові машини) складаються автоматично. Спеціальні програми в автоматичному режимі переглядають Web -сайти та індексують Web -Документи. Утворюється величезний довідник-покажчик. Він дозволяє швидко знайти адреси документів, які містять певні ключові слова. Користувач вказує слова, які повинні міститись у потрібному документі. Пошуковий покажчик видає список web -документів, які відповідають запиту. Відкрити будь-який із цих документів можна клацанням за гіперпосиланням.

Перевагою пошукових покажчиків є широта охоплення. Механізм збирання інформації працює дуже ефективно. Відомості про нові документи потрапляють у пошуковий покажчик досить швидко.

Недолік пошукових покажчиків – велика кількість «зайвих документів» у результатах пошуку. Будь-яке ключове слово може зустрітися у багатьох документах. Ці документи можуть укладатися у потрібну тему, а можуть і не мати відношення до неї. Використання рідкісних термінів або кількох ключових слів зменшує загальну кількість знайдених документів.

Якість пошуку залежить не тільки від можливостей самої пошукової системи, а й від уміння користувача ефективно формулювати свої запити.

В даний час загальний обсяг індексованого Web -простору перевищує 50% від загального обсягу Web-простору.

Вивчивши матеріал цього розділу, студент повинен:

знати

• поняття гіпертексту, що лежить в основі всіх основних інтернет-сервісів;
• особливості основних видів та жанрів інформаційних ресурсів Всесвітньої павутини;
• найбільш популярні форми та засоби підтримки сучасної інтернет-комунікації, у тому числі новітні інтернет-сервіси Веб 2.0;

вміти

• правильно користуватися новими видами мережевої інформаційної взаємодії, які стали частиною нашого повсякденного життя останнім часом;
• нейтралізувати можливі негативні наслідки роботи в мережевому інформаційному просторі, у тому числі для запобігання проявам мережевої залежності, небезпечної для психологічного здоров'я та перешкоджаючої нормальній соціалізації людини;

володіти

• уявленням про закономірності появи та логіку розвитку комп'ютерних мереж;
• уявленням про обумовлений цією логікою процес становлення жанрових особливостей інформаційного наповнення Інтернету;
• принципами ефективного використання різних інтернет-жанрів;
• уявленням про джерела небезпек, що виникають під час роботи в Мережі;
• основними принципами мережевої інформаційної культури;
• базовими правилами мережевої інформаційної безпеки.

Сервіси Інтернету

Базові інтернет-сервіси

Підключення до Інтернету дозволяє користувачеві працювати з інформаційними ресурсами різного типу, з яких найпоширенішими є такі види інформаційного обміну, які отримали назву "інтернет-сервіси" (тобто інформаційні дії, що забезпечуються спеціальними програмними засобами, які найефективніше обслуговують спеціалізовані інформаційні запити) користувача). В даний час в Інтернеті доступні такі послуги:

• інформаційний пошук, заснований на системі доменних імен ( сервіс DNS ), який забезпечує доступність інформації;
• електронна пошта, яка служить обмінюватись повідомленнями між користувачами інтернету;
• чат (англ. IRC - Internet Relay Chat), призначений для підтримки текстового спілкування у реальному часі;
• телеконференції (англ. BBS - Bulletin Board System – електроння дошка оголошень), відеоконференції, або групи новин (Англ. newsgroup ), вебінари (Англ. webinar ), що забезпечують можливість колективного обміну повідомленнями реальному часі чи режимі відстроченого взаємодії;
• обмін файлами (Англ. FTP - File Transfer Protocol) , призначений для взаємодії з файловими архівами, в яких здійснюються зберігання та пересилання файлів різних типів;
• дистанційне керування комп'ютером (Від англ. Telnet – TERMINAL NETwork) , призначений для зв'язку та управління комп'ютерами в Мережі у текстовому режимі;
• Всесвітня павутина (Англ. WWW, W3 - World Wide Web) – гіпертекстова гіпермедійна система, призначена для інтеграції різноманітних мережевих ресурсів у єдиний інформаційний простір;
• сервіси Веб 2.0 (Англ. Web 2.0 ), що забезпечують для кожного інтернет-користувача можливість колективної роботи з інформаційними ресурсами будь-якої модальності;
• потокове мультимедіа .

Ці сервіси називаються стандартними, оскільки забезпечуються комп'ютерними програмними засобами, заснованими на загальновизнаних стандартних технологічних рішеннях. Крім стандартизованих сервісів, в Інтернеті постійно з'являється і пропонується користувачеві безліч нестандартних програмних засобів, які створюються різними комерційними програмістськими компаніями та окремими некомерційними об'єднаннями програмістів (найчастіше працюючими в університетах). Серед таких програм можна відзначити великий успіх програм, що забезпечують міжособистісну комунікацію, до яких належать різні програми месенджери (Англ. Instant. Messenger ) типу ICQ, системи інтернет-, аудіо-, відеотелефонії (Типу Skype і т.п.), інтернет-радіо і інтернет-телебачення, системи електронного дистанційного навчання (Англ. LMS - Learning Management System ) (типу Blackboard, WebCT, Moodle та ін.). При використанні нестандартизованих програм можуть виникнути проблеми, пов'язані з їхньою технічною несумісністю з іншими інтернет-сервісами, які можуть виявлятися, зокрема, під час роботи в різних інтернет-браузерах.

Найпопулярніші сервіси Інтернету

Сфера використання можливостей Інтернету надзвичайно велика – вона охоплює практично всі види інформаційної взаємодії людини з людиною та людини з будь-яким технічним пристроєм. Однак поки що не всі можливості Інтернету знайшли своє застосування в науці та техніці, а також у повсякденному житті людей. І науково-технічне, і масове освоєння Інтернету триває, воно йде настільки швидко, що футурологи не беруться передбачати, які послуги зможуть розвинутися на основі глобальних комп'ютерних мереж. Сьогодні у Всесвітній відкритій енциклопедії "Вікіпедія" відзначені наступні сервіси Інтернету як найбільш популярні та затребувані населенням телекомунікаційні послуги:

• Всесвітнє павутиння (гіпертекстові інформаційні системи):
• веб-форуми;
• блоги, Твіттер;
• вікі-проекти (і, зокрема, сама енциклопедія "Вікіпедія");
• інтернет магазини;
• інтернет-аукціони;
• соціальні мережі;
• електронна пошта та списки розсилки;
• групи новин (в основному Usenet );
• файлообмінні мережі;
• електронні платіжні системи;
• інтернет-радіо;
• інтернет-телебачення;
• інтернет-телефонія;
• месенджери;
• FTP-сервсри;
• чати (і IRC, та комп'ютерні системи, реалізовані як веб-чати);
• пошукові системи;
• інтернет реклама;
• віддалені термінали доступу;
• віддалене керування комп'ютером та (або) будь-яким технічним пристроєм;
• розраховані на багато користувачів ігри;
• послуги Веб 2.0;
• інтернет-трейдинг;
• дистанційне навчання в Інтернеті

5.7. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Людина, яка отримала доступ до Інтернету, потрапляє у світ практично необмежених інформаційних ресурсів. Слід враховувати, що деякі ресурси можуть бути платними. Нижче наводиться дуже короткий огляд основних ресурсів мережі.

1) Електронна пошта.

Електронна пошта, або e-mail (від electronic mail – електронна пошта), є одним із способів зв'язку між людьми. Вона поєднує у собі всі переваги пошти, телетайпу, телеграфу та факсу. Причому пересилання електронною поштою обходиться дешевше, ніж послуги кожного з розглянутих засобів зв'язку.

Приклад адреси електронної пошти: [email protected]

У цьому прикладіsas- Ідентифікатор абонента, що складається, як правило, з початкових букв його прізвища, імені, по батькові. Те, що стоїть праворуч від знака @, називається доменом і однозначно визначає місцезнаходження абонента . @ - про безвальний символ на адресу e-mail.

2) Всесвітня павутина.

Напевно, найцікавішим, зручним та ефективним ресурсом, який користується нині величезною популярністю, є гіпертекстова мережева інформаційна системаWorldWideWeb (всесвітнє павутиння).Всесвітня павутина, яку для стислості називають Web або WWW, є гіпертекстовою (більш точно гіпермедійною) інформаційною системою, що містить пов'язану між собою посиланнями документи, які можуть створюватися в різних програмних середовищах і знаходитися в будь-якому з комп'ютерів Інтернету.

Гіпертекст можна розглядати як текст, що містить посилання, які пов'язані з визначенням, поясненням, доповненнями окремих слів, словосполучень, зображень, що входять до тексту. Найважливішою властивістю гіпертексту є автоматичний доступ до інформації, пов'язаної з посиланням, що вказується користувачем. Пошук цієї інформації та її виведення на екран здійснюється за допомогою спеціальних програмроботи із гіпертекстами.

3) Адреса ресурсу.

Кожна web-сторінка з погляду операційної системи є файл, що є одному з дискових пристроїв комп'ютера, що грає роль web-сервера. Отже, щоб отримати доступ до будь-якої web-сторінці, потрібно тим чи іншим способом вказати на файл, що зберігає цю сторінку.

http:// sunsite. unc. edu/ boutell/fag/www _fag. html

http- протокол

sunsite. unc. edu- Доменна адреса комп'ютера

boutell/fag/www _fag. html - файл

4) Електронні дошки оголошень.

На електронних дошках оголошень (у літературі часто використовується скорочення BBS від Bulletin Board System – система дошок оголошень) розміщуються оголошення, які надсилаються користувачами всім, хто їх прочитає. Електронні дошки є аналогом звичайних дощок оголошень, які розміщуються у загальнодоступних, часто відвідуваних людьми місцях. Також можна провести аналогію з оголошеннями, що друкуються в газетах та журналах.

5) Телеконференції.

На базі програм електронної пошти, електронних дощок оголошень та інших спеціальних пакетів проводяться ділові наради, наукові конференції, в яких можуть брати участь кілька осіб, які перебувають на своїх робочих місцях у різних містах чи країнах.

6) Пересилання файлів.

Повідомлення, що пересилаються по мережі, можуть складатися тільки з кодів ASCII. Однак, приєднавши будь-який файл до повідомлення, його можна переслати по мережі, але тільки в автономному (offline) режимі. В Інтернеті існує інший спосіб пересилання довільних файлів між комп'ютерами. Цей спосіб заснований на протоколі FTP(File transfer Protocol – протокол передачі файлів), який має на увазі передачу файлів у так званому оперативному, або online, режимі. Це означає, що на час передачі файлу передавальний та приймаючий комп'ютери повинні знаходитися у прямому контакті один з одним (як люди, які розмовляють один з одним по телефону).

7) Віддалений доступ.

Протокол FTP є досить потужним, але разом з тим обмеженим засобом доступу до ресурсів «чужих» комп'ютерів мережі. Він забезпечує лише копіювання, тобто пересилання копій файлів від одного комп'ютера мережі до іншого. Повноцінний доступ до ресурсів комп'ютерів, що входять до Інтернету, забезпечує протокол telnet (TERMINAL over NETwork protocol – протокол віддаленого доступу). За допомогою цього протоколу користувач може підключитися до комп'ютера, який знаходиться на протилежному боці земної кулі, та працювати з ним, як зі своїм персональним комп'ютером.

8) Пошук серверів.

Як було зазначено вище, для того, щоб користуватися протоколами ftp або telnet, необхідно знати доменну адресу відповідного сервера. Якщо ж така адреса невідома, доступ до необхідного ресурсу може бути суттєво утруднений. Для полегшення пошуку потрібних серверів в Інтернеті було розроблено засновану на принципах меню систему доступу до серверів Інтернету. Ця система отримала назву GOPHER. Термін походи чи то від слова gopher – суслик (Міннесота, батьківщина цієї системи, вважається штатом «золотих ховрахів»), чи то від жаргонного терміна go fer- Вирішуча людина.

9) Бази даних, у Інтернеті.

До Інтернету підключено велику кількість баз даних, що містять величезну кількість інформації з різних питань: від відомостей з конкретних наук - біології, математики, фізики - до колекції анекдотів і небилиць. Як правило, вони входять до складу інформаційної системи широкого користування WAIS(Wide Area Information System). Комп'ютер, який має спеціальне програмне забезпечення та надає користувачам доступ до баз даних цієї системи, називають wais-сервером.

WAIS об'єднує wais-сервери всього світу, що мають доступ до більш ніж 1000 загальнодоступних та комерційних баз даних.Для доступу до WAIS потрібно знати домашню адресу будь-якого конкретного wais-сервера.

Вступ 2
Мережі та протоколи 3
Інформаційне обслуговування 5
Глобальна мережа Internet 6
Гіпертекст 7
Сервіс в Інтернеті 8
Електронна пошта - лист без конверта 8
Телеконференції 11
File Transfer Protocol (FTP) – передача файлів 13
Internet Real Chat (реальне спілкування в Інтернеті) 14
Гіпертекстова система GOPHER 15
Інші мережеві інформаційні ресурси 16
Всесвітня павутина (World Wide Web або WWW) 16
Гіпертекстова система Hyper-G 18
Пошукова система WAIS 19
"Навігація" у мережі Internet 20
Модифікація Web 21
Посилання та документи 22
Що таке URL 23
"Навігація" в мережі Web 24
Висновок 24
Internet сьогодні та завтра 24
Список литературы 27

Вступ

Наш час - це час автомобілів, одноразових підгузників і, звичайно ж, безмежних просторів інформації, яка постійно оновлюється, як нам вдається скласти думку хоча б про ту малу частку інформації, яка надходить до нас через газети, журнали, книги. , теле- та радіотрансляції? Як узагальнити і, одночасно з цим, засвоїти всі ті нововведення, які постійно з'являються в освітній та науковій сферах, як не заблукати в морі назв та посилань на ту чи іншу літературу? Знати все неможливо, але знати, де можна взяти інформацію з будь-якого питання, що вас цікавить - це вже дещо, навіть не так ... це все! Адже важливо не те, чи ви знаєте, ким був Юлій
Цезар, а те, наскільки ви можете поручитися, що ця інформація доступна вам, що ви зможете її знайти та надати на першу вимогу. Що ж допоможе вам у вирішенні цього нелегкого завдання? Я можу запропонувати один із найлегших і, водночас, найкомпетентніших шляхів – використовувати Інтернет.
Адже користуватися Інтернетом – значить користуватися сотнями тисяч друкованих видань на всій планеті, бути в курсі останніх подій та новинок у будь-якій області, мати повну та достовірну інформацію з будь-якого питання та можливість проконсультуватися у людей знаючих.

Так що ж таке Інтернет і в чому його користь, чому він такий популярний? Це і належить з'ясувати у процесі написання даної курсової роботи. Але для початку поговоримо про передісторію, виникнення
Інтернету як інформаційної мережі або мережі мереж, як її прийнято називати.
Тобто спочатку поговоримо про комп'ютерні мережі.
Що це таке? Комп'ютерна мережа – це об'єднання автономних персональних комп'ютерів для спільного використання обчислювальних ресурсів (процесора, пам'яті та периферії – наприклад, дорогого лазерного принтера). Комп'ютерну мережу в межах порівняно невеликої території зазвичай називають локальною, мережі, що охоплюють великі простори, а деякі і всю земну кулю - глобальними.
Локальна мережа зазвичай організується та працює в межах однієї фірми
(організації) та об'єднує комп'ютери на робочих місцях для більш швидкого та якісного обміну інформацією. Кожна організація, що експлуатує понад десяток ПК, намагається об'єднати їх у локальну мережу з метою зменшення паперового документообігу та підвищення ефективності діяльності своїх підрозділів. Природно, що кожна така мережа повинна мати вихід зовнішніх замовників.
Глобальна мережа - це найчастіше самостійна (технічно і юридично) структура та інші фірми підключаються до неї до роботи за певну плату.
Одна з перших комп'ютерних мереж Arpanet була створена майже 30 років тому на замовлення дослідницького підрозділу міністерства оборони США.
Спочатку ця мережа об'єднувала кілька потужних ЕОМ в організаціях військово-промислового комплексу, навчальних та науково-дослідних центрах.
Arpanet мала досить велику кількість терміналів, користувачі яких могли виконувати свої програми на віддалених комп'ютерах.
Оперативний характер такої діяльності та можливість доступу до високопродуктивних процесорів визначили успіх обчислювальних мереж. І з'являтися вони почали, як гриби. В даний час кількість великих
(глобальних) комп'ютерних мереж перевищило 50000, а кількість невеликих
(локальних) обчислювальних мереж обчислюється сотнями тисяч.

Мережі та протоколи

Спочатку, коли різні мережі базувалися різних обчислювальних платформах, тобто. використовували несумісні технічні та програмні засоби, коли ще не були прийняті стандарти на передачу даних, міжмережне спілкування було утруднено. Серйозний зсув у подоланні цих бар'єрів стався в 1974 році, коли був розроблений міжмережевий протокол обміну інформацією TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet
Protocol). Однак минуло ще майже 10 років, поки цей протокол не був прийнятий обов'язково на всіх вузлових комп'ютерах мережі Arpanet. До того моменту Arpanet приєдналося кілька сотень інших мереж, і набір послуг обчислювального характеру почав поступово витіснятися послугами інформаційного плану. Протокол TCP/IP не є єдиним стандартом передачі даних у мережах. Тому між двома мережами, які використовують для внутрішнього спілкування різні протоколи, організуються сервери-посередники, які називаються шлюзами. Ситуація нагадує зміну коліс біля вагонів на кордоні двох країн, залізничні колії яких мають різну ширину колії.

Будь-який протокол обміну інформацією між двома абонентами є набір угод, у яких обумовлюються різні технічні характеристики та програмні засоби, що у прийманні/ передачі даних. До складу цих характеристик входять швидкість передачі даних, засоби контролю та усунення помилок, формати заголовків та способи адресації абонентів, методи стиснення та розпакування інформації та багато іншого.
Частина таких угод забезпечується апаратними можливостями модемів, інші – обслуговуючими програмами.
Два ПК, обладнані модемами та забезпечені відповідним програмним забезпеченням, можуть зв'язатися один з одним, подібно до абонентів, що розмовляють по телефону. Організації такого зв'язку може передувати звичайна телефонна розмова між власниками ПК, що обумовлюють час зв'язку, швидкість передачі інформації та інші параметри протоколу. Після встановлення зв'язку між комп'ютерами по телефонному каналу можна передавати файли так само, як і по прямому дроту. До послуг подібного зв'язку вдаються абоненти електронної дошки оголошень BBS
(Bulletin Board System). До суттєвих недоліків такого спілкування між комп'ютерами відносяться непередбачена зайнятість телефонної лінії, низька пропускна спроможність каналів зв'язку, висока плата за міжміські контакти, необхідність ручного управління сеансом зв'язку з боку власника приймаючого ПК (клієнта), складність попередньої оцінки корисності інформації, що отримується з сервера BBS.

На початку 70-х років Міністерство оборони США розпочало розробку системи зв'язку, яка мала з'єднати між собою комп'ютери всіх центрів протиракетної оборони країни. До надійності системи пред'являлися високі вимоги: виходу з ладу будь-яких її складових (тобто комп'ютерів і ліній зв'язку) не повинен був позначитися на якості та швидкості зв'язку між учасниками інформаційного обміну. Так з'явилася мережа ARPAnet (Advanced Research Projects Agency – Бюро перспективних досліджень Міністерства оборони США; слово "net" по-англійськи означає
"мережа").
Передача даних у мережі була організована з урахуванням протоколу Internet -
IP. Протокол IP - це правила та опис роботи мережі. Цей звід включає правила налагодження та підтримки зв'язку в мережі, правила поводження з IP-пакетами та їх обробки, опис мережних пакетів сімейства
IP (їх структура тощо).
Мережа замислювалася і проектувалась так, щоб від користувачів не вимагалося жодної інформації про конкретну структуру мережі. Для того щоб надіслати повідомлення по мережі, комп'ютер повинен помістити дані в якийсь
"конверт", званий, наприклад, IP, вказати на цьому "конверті" конкретну адресу в мережі і передати пакети в мережу.

Протягом майже десятиліття розвиток мережевих технологій йшов малопомітно для широкої публіки: послугами мереж переважно користувалися програмісти та військові. Але потім, спираючись з їхньої досвід, багато організацій стали створювати системи комп'ютерного зв'язку між своїми підрозділами, підприємствами, рознесеними великі відстані. Наприклад, наприкінці 80-х років Національний науковий фонд США (NFS) організував 5 обчислювальних центрів, що базуються на супер-ЕОМ, і сотням наукових лабораторій та університетів, яким потрібен доступ до цих комп'ютерів і які вже мали свої локальні мережі, довелося об'єднається в єдину мережу, використовуючи досвід та технологію мережі ARPAnet.

Інформаційне обслуговування

Розвиток сфери мережевих послуг призвело до масової появи серверів, орієнтованих на наданні інформації на певну тематику.
З'явилися, наприклад, інформаційні центри у великих зарубіжних бібліотеках, які перевели більшу частину своїх фондів до електронного формату та продовжують оперативно вносити до цих архівів нові надходження. Це особливо цінно наших читачів, т.к. багато вітчизняних бібліотек тягнуть жалюгідне існування. Але бібліотечна справа – лише крапля в інформаційному океані. Список послуг, що надаються серверами Internet, досягає декількох тисяч найменувань. З міжнародними джерелами ви можете познайомитись за книгою Х.Хана «Жовті сторінки Internet». У книзі
А.Сігалова з такою самою назвою, виданою тим самим видавництвом, міститься близько 2000 адрес з джерелами інформації в нашій країні.

Глобальна мережа Internet

Кілька десятків тисяч комп'ютерних мереж, пов'язаних між собою і об'єднують кілька мільйонів користувачів, утворюють всесвітнє павутиння
World Wide Web (скорочено WWW). Організаційному становленню Web сприяло поява універсальних мережевих навігаторів - браузерів (від англ. browse - перегортати), таких як Netscape Navigator або Microsoft
Internet Explorer. Браузер – це програма, яка запускається на вашому комп'ютері та забезпечує роботу з мережею Internet. Браузери забезпечують доступ до будь-якого пункту мережі за 2-розрядною адресою IP, яку для зручності поділяють на байтові компоненти - 192.34.101.23. Оскільки людині числовими адресами користуватися незручно, то навігатори адресу джерела інформації задається символьним кодом URL (Uniform Resource Locator), яким сама мережа Internet здійснює пошук адреси IP. Існує багато різних форматів URL: http://www.sportsnetwork.com ftp://ftp.unt.edu/library gopher://ulkyvm.loisville.edu

Початок URL відповідає протоколу передачі даних. Зокрема, скорочення http походить від HyperText Transmission Protocol – протокол передачі гіпертекстових документів.

Для детального знайомства з послугами Internet, специфікою підключення до мережі та технологією пошуку потрібної інформаціїможна рекомендувати книгу
С.Карпенко та І.Шишигіна «Internet у питаннях та відповідях».

Гіпертекст

Користувачі Internet отримують інформацію як гіпертексту, що є основним способом представлення даних. Термін Гіпертекст, що застосовується останнім часом у поєднанні з прикметником мультимедійний, означає документ, що містить текстові, звукові та образотворчі фрагменти. Особливістю такого документа є наявність виділених ключових слів, різноманітних кнопочок та іконок, клацання по яких відтворюють відповідні фрагменти, які можуть і не входити до складу цього документа, а перебувати у пам'яті іншого комп'ютера.
Виділені поля, активізація яких викликає відображення наступних кадрів, представлені у гіпертекстовому документі посиланнями на відповідний фрагмент у межах файлової системи даного комп'ютераабо адресами URL-адреси для виклику відсутніх компонентів з мережі. Ідеї ​​гіпертексту у тому чи іншому вигляді присутні у різних довідкових системах, зокрема, у системі допомоги Windows всіх версій (Help-система). Для опису гіпертекстових документів в Internet використовується спеціальна мова HTML - HyperText Markup
Language. Таким чином, можна сказати, що гіпертекст – це багатосторінкова інформація різного виду, пов'язана в різних сторінкахчисленними посиланнями.

Незважаючи на те, що сучасні навігатори «розуміють» найпоширеніші протоколи, в мережах постійно з'являються нові образотворчі засоби. Навігатори починають розбухати, але наздогнати вал цих нововведень вони не можуть. Тому в 1994 виникла ідея створення алгоритмічної мови інтерпретуючого типу, якою можна було б писати «програвач» документа будь-якого формату. Так у травні 1995 року в компанії
Sun Microsystems з'явився мову Java, інтерпретатори з якого було реалізовано більшості обчислювальних платформ мережі Internet. Цією мовою пишуться програми для Internet - аплети, які можуть виконуватися будь-якому комп'ютері, забезпеченому Java-інтерпретатором.

В даний час Internet не є окремою мережею - насправді це спільнота мереж (саме тому Internet називають "мережею мереж"), в яку зараз входить понад 2 мільйони комп'ютерів у всьому світі. І якщо ви підключені до мережі, що є частиною Internet, ви маєте доступ до ресурсів будь-якого з них.

Сервіс в Інтернет

Internet - не кажучи вже про те, що його поява ознаменувало нову епоху в розвитку комунікації - дозволяє людині розширити свої знання в будь-якій, навіть немислимій, сфері діяльності або досліджень. Оскільки розвитку Internet, з одного боку, сприяли комерційні організації, фірми, використовують Мережу обмінюватися ділової інформації та публікації реклами, з другого - студенти, що поміщають на загальний огляд безліч матеріалів розважального характеру, то тут багато корисного собі знайдуть все – від бізнесменів до любителів зі смаком відпочити.

Спектр послуг в Internet до теперішнього часу став просто неоглядним, тому почнемо з найвідоміших і найдоступніших.

Електронна пошта - лист без конверту

Один із видів інформаційних послуг, які надають комп'ютерні мережі, – електронна пошта (E-mail). У цьому випадку обидва абоненти - відправник та одержувач - мають справу з посередниками (провайдерами), що виконують функції місцевих відділень поштового зв'язку. Сервер посередника включений постійно і на його вінчестері офіційно зареєстрованим абонентам виділено «поштові скриньки» для тимчасового зберігання вхідного та вихідного листування.

Сервери Для забезпечення функціонування локальної мережі часто виділяється спеціальний комп'ютер - сервер або кілька таких комп'ютерів.
На дисках серверів розміщуються спільно використовувані програми, бази даних, і т.д. Інші комп'ютери локальної мережі часто називаються робітниками, станціями. На робочих станціях, де потрібно обробляти лише дані на сервері (наприклад, вводити відомості в спільно використовувану базу даних про замовлення та продажі), часто для економії (або з міркувань безпеки) не встановлюють жорстких дисків. У мережах, що складаються з більш ніж 20-25 комп'ютерів, наявність сервера обов'язково - інакше, як правило, продуктивність мережі буде незадовільною.
Сервер необхідний і при спільній інтенсивній роботі з будь-якою базою даних.

Іноді серверам призначається певна спеціалізація (зберігання даних, програм, забезпечення модемного та факсимільного зв'язку, виведення на друк тощо). Сервери, як правило, не використовуються як робочі місця користувачів. Сервери, що забезпечують роботу з цінними даними, часто розміщуються в ізольованому приміщенні, доступ до якого мають лише спеціально уповноважені люди (як у банківське сховище).

Зауваження. Багато серверів коштують значно дорожче (у 10-20 і більше разів) звичайних комп'ютерів. Не дивно - адже вони не тільки є дуже потужними комп'ютерами з великою кількістю оперативної та дискової пам'яті, Але в них також забезпечуються виняткова надійність, висока продуктивність вводу-виводу, дублювання пристроїв і даних, засоби контролю над станом сервера, засоби забезпечення безперебійної роботи при відмові деяких пристроїв і т.д.

Програмне забезпечення. Операційні системи Windowsдля Workgroups,
Windows 95, Windows NT Workstation мають убудовані з організації локальних мереж без виділеного сервера (часто такі мережі називаються одноранговыми, оскільки у яких все комп'ютери рівноправні). Отже, при використанні цих ОС ніяке додаткове програмне забезпечення не потрібне. А в локальних мережахз виділеним сервером використовуються спеціальні операційні системи - Novell NetWare,
Windows NT Server та ін, - що забезпечують надійну та ефективну обробку багатьох запитів від робочих місць користувачів. На робочих станціях такої локальної мережі може використовуватись будь-яка операційна система, наприклад
DOS, Windows і т.д., і має бути запущений програмний драйвер, що забезпечує доступ до локальної мережі.

Для ефективної роботикористувачів у локальній мережі застосовується допоміжне програмне забезпечення, яке іноді поставляється разом із мережевою ОС, а іноді його треба купувати окремо:

Місцевий сервер, як правило, має досить якісні канали зв'язку з одним з вузлів мережі, що входить до складу Internet. Посередник стягує зі своїх абонентів невелику щомісячну плату і виписує додатковий рахунок, пропорційний обсягу інформації, що передається (у межах країни і за її межами діють різні тарифи).

Одночасно з реєстрацією в місцевому «поштовому відділенні» абоненту повідомляється унікальна (з погляду місцевого сервера) електронна адреса і видається спеціально налаштоване програмне забезпечення, яке дозволяє автоматично встановити зв'язок з посередником, за кілька хвилин отримати кореспонденцію, що надійшла на вашу адресу, і відправити заздалегідь підготовлені вами повідомлення. На сеанс зв'язку з провайдером можна вийти в будь-який зручний для вас час. Але довго не потрібні надходження сервер поверне відправнику.

Взаємодія з програмою обслуговування пошти дуже схожа на роботу в текстовому редакторі. Заголовок електронного листа включає три обов'язкові розділи. По-перше, це адреса відправника, який розташовується за символами «From:». Такий рядок автоматично входить до складу листа поштовою програмою. По-друге, за ключовим словом "То:" необхідно набрати електронну адресу одержувача. У деяких мережах використовуються формати для представлення адреси. Найбільш поширений формат електронної адреси в Internet передбачає завдання п'яти компонентів:

Код_Отримувача_Код_ПК.Код_Організації. Код_Міста.Код_Країни

Однак цей формат допускає відхилення. Наприклад, замість звичайного двосимвольного коду країни можна зустріти код приналежності групи навчальних закладів (.edu). Також замість коду країни можна зустріти коди приналежності до комерційних організацій (.сот)", американських урядових установ (.gov); американських військових організацій
(.mil)", до інших організацій.

Третя компонента в заголовку, розташована за ключовим словом
Subject розкриває тематику листа. Іноді її використовують як додаток до електронною адресоюотримувача. Виявивши, наприклад, у листі рядок
Subject: to Sergey, одержувач розуміє, що в його поштову скриньку поклали лист для приятеля на ім'я Сергій, який не має власної електронної адреси.

Лист, переданий провайдеру, негайно обробляється і спеціальна програма-маршрутизатор визначає оптимальний шлях передачі послання наступному комп'ютеру мережі. Від користувача приховані такі внутрішні деталі, як розбивка інформації, що передається на порції - пакети, приєднання до пакетів службової інформації, стиснення даних, контроль за переданою порцією та повторна її посилка у разі виявлення непереборної помилки тощо.

Для передачі електронних листів до Internet використовуються три протоколи.
Найстаріший з них – SMTP – Simple Mail Transfer Protocol (Протокол передачі простої пошти) був розроблений ще в 1982. Через пару років з'явився Протокол
Поштового відділення POP - Post Office Protocol (Протокол поштового відділення). З появою в Internet поштових повідомлень, що містять звуки та зображення, з'явився протокол MIME – Multipurpose Internet Mail Extension.

Деякі мережі використовують програмне забезпечення з підтримкою національної версії мови. Тоді можна набрати текст листа, використовуючи, наприклад, російський алфавіт. Але найчастіше доводиться обмежуватися першою половиною набору ASCII, і тоді листи, адресовані зарубіжних країн російським абонентам, може мати вид: «Privet, Sereja! Ja poluchil tuoe poslanie від 25.03.97...».

Слід звернути увагу на оперативність та дешевизну електронної пошти порівняно з традиційними засобами спілкування – телеграмами, міжміськими телефонними розмовами, звичайними листами. Електронна пошта доходить до абонента, розташованого у будь-якій точці земної кулі за лічені хвилини. Швидкість передачі між серверами досягає
3600 символів за секунду, що еквівалентно приблизно 2 сторінкам тексту. На відміну від звичайних поштових відділень, e-mail не втрачає своїх листів.

Телеконференції

Інший вид інформаційних мережевих послуг під назвою
«телеконференції» нагадує передплату на електронну газету, в якій з'являються відомості з певної тематики – новини, нотатки, відповіді на запитання, відгуки на попередні публікації тощо. Авторами цієї дуже різноманітної та надоперативної інформації є самі користувачі мережі, об'єднані загальними інтересами. Багато провайдерів надають своїм абонентам перелік конференцій, на яких можна брати участь за помірну плату. При цьому ви регулярно отримуватимете електронні листи із заголовками статей з відповідної тематики. Заголовки супроводжуються ідентифікаційними номерами, обсягом статті та, іноді, короткою анотацією в
1-2 рядки. За додаткову плату, пропорційну до розміру статті, ви можете замовити потрібну публікацію. Тільки робити це необхідно оперативно, т.к. сервер зберігає вміст ще одного випуску близько 10 днів.

Телеконференції з оформлення та способу роботи дуже схожі на електронну пошту з тією лише відмінністю, що ваш лист може прочитати величезну кількість людей, а у свою чергу зможете поцікавитись тим, що пишуть вам абсолютно незнайомі люди. Конференції поділяються на теми, назва конференції складається з кількох слів, розділених точками, кожне наступне у тому числі звужує тему. Ось стандартне позначення деяких груп телеконференцій Usenet: comp – конференції, де обговорюється все, що пов'язане з комп'ютерами та програмуванням; news – обмін новинами, питання розвитку системи телеконференцій; rec - відпочинок, хобі, захоплення; sci – все, що пов'язано з наукою; soc - питання життя; talk – група для любителів посперечатися або просто поговорити на будь-яку тему.

Починаючи працювати з якоюсь групою, в першу чергу потрібно прочитати правила роботи в ній, які регулярно поміщаються в ці групи людиною, яка добровільно взяла на себе обов'язки координатора групи
(Модератор). Насправді, групи новин бувають двох типів - модеровані та звичайні. Повідомлення, що з'являються в групах, що модеруються, перш ніж бути розісланими по мережі, проглядаються модератором. Це, звичайно, є свого роду цензурою, але в такому величезному співтоваристві, як
Usenet, неможливо підтримувати порядок без подібних суворостей.

Сьогодні кожен комп'ютер, повноцінно підключений до Інтернету, має доступ до новин Usenet, але новини Usenet поширюються і по інших мережах, застосовуючись так само широко, як і електронна пошта. Способи та зручність роботи з новинами сильно залежать від того, яким чином Ви їх отримуєте. В Інтернеті Ваша програма-клієнт безпосередньо отримує новини з сервера Usenet, і між переглядом списку повідомлень, що містяться в групі, і читанням цих повідомлень немає затримки. Якщо Ви користуєтеся новинами через електронну пошту, Ви спочатку отримуєте список статей, а вже потім приймаєте електронною поштою статті зі списку, окремо Вами замовлені.

File Transfer Protocol (FTP) – передача файлів

FTP сервіс Інтернет – сервіс, який дає максимальне навантаження на канали зв'язку. Розшифровується ця абревіатура як протокол передачі файлів, але при розгляді ftp як сервісу Інтернет мають на увазі доступ до файлів на віддалених комп'ютерах та у файлових архівах. FTP - стандартна програма, що працює за протоколом TCP, як правило, що постачається з операційною системою. Її вихідне призначення - передача файлів між різними комп'ютерами, що працюють у мережах TCP/IP: одному з комп'ютерів працює програма-сервер, другою користувач запускає програму- клієнта, яка з'єднується з сервером і передає чи отримує файли. Тут передбачається, що користувач зареєстровано на обох комп'ютерах і з'єднується із сервером під своїм ім'ям та зі своїм паролем на цьому комп'ютері. Протокол FTP, очевидно, оптимізовано передачі файлів.

Ця риса і спричинила те, що програми FTP стали частиною окремого сервісу Інтернет. Справа в тому, що сервер FTP можна настроювати таким чином, що з'єднатися з ним можна не тільки під своїм ім'ям, але й під умовним ім'ям anonymous. Тоді Вам стають доступна не вся файлова система комп'ютера, але деякий набір файлів на сервері, які складають вміст FTP-сервера anonymous – публічного файлового архіву.
Отже, якщо хтось хоче надати у публічне користування файли з інформацією, програмами та іншим, йому достатньо організувати на своєму комп'ютері, включеному в Інтернет, FTP сервер.

Якщо Ви, наприклад, хочете представити світові демо-версію Вашого програмного продукту- Використання FTP сервера є вдалим рішенням такого завдання. Якщо, з іншого боку, Ви хочете знайти, скажімо, останню версію Вашої улюбленої програми, що вільно розповсюджується, то шукати її потрібно саме на серверах FTP.

Незважаючи на поширеність, FTP має і безліч недоліків.
Програми-клієнти FTP можуть бути не завжди зручні та прості у використанні.
Не завжди можна зрозуміти, що це за файл перед Вами. Немає простого та універсального засобу пошуку на серверах FTP – хоча для цього і існує спеціальний сервіс ARCHIE, але це незалежна програма, неуніверсальна та не завжди застосовна. Описи файлів на сервері видаються у форматі операційної системи сервера, а список файлів операційної системи UNIX може здивувати користувача DOS. Проблема тут у тому, що зі списком файлів видається зайва інформація, а забагато знати шкідливо.

Сервери FTP є нецентралізованими, і це несе свої проблеми. FTP - сервіс прямого доступу, що вимагає повноцінного підключення до Інтернету, але можливий і доступ через електронну пошту - більша частина FTP серверів може надіслати свої файли по E-mail, а також існують сервери, які можуть надіслати Вам електронною поштою файли з будь-яких FTP серверів. Однак це не завжди зручно, тому що такі сервери сильно завантажені, і Ваш запит може довго чекати на свою чергу. Крім того, великі файли при відсиланні діляться сервером на частини обмеженого розміру, що 1000 мають окремі листи - і якщо одна частина з сотні загубиться або пошкодиться при передачі, то інші 99 теж виявляться непотрібними.

Internet Real Chat

(реальне спілкування в Інтернеті)

Це можна перекласти як "паралельні бесіди" в Internet або
"тремтіння". Уявіть десятки тисяч людей, які зібралися в Internet поговорити. З друзями та незнайомими людьми. Обговорити певні теми або просто потріпатися. І все це відбувається у реальному часі. Для того, щоб взяти участь у розмові, вам потрібно просто підключитися до вибраного каналу. Кожен канал має назву, яка більш-менш відображає тему розмов (наприклад, на каналі warez йде обмін викраденими програмами), а іноді ні.

Гіпертекстова система GOPHER

Одним з досить відомих та поширених сервісів Інтернету є GOPHER (правда застарілим). Хоча зараз він вже практично не розвивається, або, у всякому разі, розвивається набагато повільніше за інші сервіси схожого призначення, але через GOPHER доступна досить-таки велика кількість інформації - в першу чергу, з історичних причин - був період, коли GOPHER був найкращим засобом публічного доступу до інформації. Сучасні засоби роботи з інформацією в Інтернеті (наприклад, WWW переглядачі) забезпечують у тому числі доступ до серверів GOPHER, тому спеціальних програм-клієнтів GOPHER зараз не використовується. Що стосується використання сервера GOPHER для надання нової інформації в публічний доступ – навряд чи доцільно використати морально застарілий сервіс GOPHER.

GOPHER – це розподілена система експорту структурованої інформації. При роботі з GOPHER Ви знаходитесь в системі вкладених меню, з яких доступні файли різних типів - зазвичай прості тексти, але це може бути і графіка, і звук і будь-які інші види файлів. Таким чином, у публічний доступ експортуються файли з інформацією, але не у вигляді файлової системи, як у FTP, а у вигляді анотованої деревоподібної структури.
GOPHER – сервіс прямого доступу та вимагає, щоб і сервер, і клієнт були повноцінно підключені до Інтернету.

Основна перевага Gopher полягає в тому, що вам не потрібно запам'ятовувати адресу або назву ресурсу та послідовність команд, необхідну для доступу до нього: рухаючись меню програми, ви насправді переміщуєтеся по різних комп'ютерах, підключених до Мережі. Однак сьогодні Gopher, мабуть, доживає останні дні, тому що з'явився новий сервіс, набагато зручніший.

Інші мережеві інформаційні ресурси

Незважаючи на те, що Інтернет, безсумнівно, найпотужніший засіб до мережевої інформації, існують і інші джерела, багато з яких передбачили вибухове збільшення використання Інтернету. До них входять комп'ютерні дошки оголошень та комерційні інформаційні служби.

Всесвітнє павутиння (World Wide Web або WWW)

Сьогодні це найбільш просунутий і цікавий ресурс - гіпертекстова система навігації в Internet. Від звичайного гіпертексту WWW відрізняється головним чином тим, що дозволяє встановлювати посилання не тільки на сусідній файл, але й на файл, що знаходиться на комп'ютері в іншій півкулі Землі. Від вас не потрібно ніяких зусиль - комп'ютер встановить зв'язок самостійно.

У WWW, як і Gopher, до ресурсів можна звертатися, безпосередньо вказуючи їх адресу. В цьому випадку доводиться стикатися зі скороченням
URL - Uniform Resourse Locator, універсальний спосіб позначення ресурсу
Internet. Позначення URL складається з двох частин: перша вказує тип зв'язку, який слід встановити з потрібним джерелом, друга - ім'я необхідного сервера. Типи зв'язку відповідають стандартним послуг Internet.
Ось основні з них: http - HiperText Transfer Protocol, основа WWW, - тип зв'язку, необхідний при зверненні до будь-якого WWW-сервера; ftp – використовується при зверненні до FTP-серверів; gopher – призначений для взаємодії з Gopher; telnet – призначений для отримання термінального доступу до віддаленої машини; news – відкриває доступ до телеконференцій.

Інформація на WWW може включати текст, малюнки, таблиці, звук, мультиплікацію і багато іншого. Завдяки своїм широким можливостям, красі та простоті у використанні "всесвітня павутина" завоювала величезну популярність у всьому світі. Інформаційна навігація у мережі InterNet:
Введення в інструментальні системи нового покоління – "Навігатори" системи WWW.

Якщо Ви коли-небудь мали змогу дивуватися можливостям мережі
InterNet, то Ви вже знаєте про феноменальний обсяг інформації - все від баз даних, текстових файлів, документів, імідж-аудіо-відео-файлів до готових програм.
За такого гігантського обсягу даних у мережі необхідно мати розвинені інструментальні системи, які роблять інформаційний пошук ефективнішим.
До 1991 року в мережі InterNet були розроблені прості інструментальні системи та навігатори першого та другого покоління. Але потім розпочався новий етап координованих розробок.
Саме того року, в CERN, у Женеві, були розроблені системи, нині звані World Wide Web (WWW/3W або просто "Web" - по-нашому
"Павутинка").

Ця ж система є спробою інтегрувати різноманітні інструментальні системи та дані за допомогою загального формату даних на основі концепції гіпертексту. Результат цих розробок був надзвичайно успішним. Фактично, вони сформували до теперішнього часу особу мережі
InterNet.
Система Web базується на методі зв'язування слів та фраз у документі для посилання до відповідної інформації в тому ж чи іншому документі.
Оскільки інші документи можуть бути на різних серверах, ці посилання утворюють своєрідну "павутину" взаємних зв'язків, що пронизує мережу Internet.

Але що ж робити з цією технологією на Вашій локальній мережі?
Web-технологія може використовуватись і в тому випадку, якщо Ваша мережа не включена до InterNet. Всі компоненти цієї технології доступні для багатьох платформ, як FreeWare.

Ряд провідних програмних фірм терміново реалізують перші комерційні інструментальні системи цієї нової мережевої Web-технологии. Вони орієнтовані більш оптимальну інтеграцію Web-технології в середу робочих станцій і будуть зручнішими з погляду системного супроводу і адміністрування.
Для розуміння сутності Web-технології та використовуваних програмних засобів, слід нагадати про основні навігаційні та інструментальні засоби, доступні користувачам мережі InterNet.
Найбільш прості засоби- FTP та Telnet. Ftp - це програма, яка використовує TCP/IP File Transport Protocol передачі файлів між комп'ютерами. Telnet - це програма доступу до віддаленого комп'ютера як емуляції локального термінала.

Хоча ці програми працюють безвідмовно, вони є "сліпими", оскільки обробляють ті дані, розміщення яких вже відомі
Вам і призначені для виконання лише основних операцій. Фактично, вони були інструментальними засобами першого покоління в мережі InterNet.
Наступне покоління інструментальних засобів – "навігаційні" – орієнтувалося на проблему пошуку необхідних інформаційних ресурсів.

Гіпертекстова система Hyper-G

Пошукова система WAIS

WAIS - ще один сервіс Інтернет, що сьогодні майже не використовується, або, принаймні, практично не розвивається. WAIS розшифровується як інформаційна система широкого профілю, але насправді це комплекс програм, призначених для індексування великих обсягів неструктурованої, як правило, просто текстової інформації, пошуку за такими документами та їх вилучення. Існують програми для індексування, для локального пошуку за отриманими індексами, а також серверна та клієнтська програма, які спілкуються між собою за спеціальним протоколом
Z39.50. Завдання пошуку за великими обсягами неструктурованої інформації дуже нетривіальне і сьогодні ще не існує загальноприйнятого її вирішення.
WAIS у багатьох випадках є прийнятним варіантом пошукової системи, і якщо вона має вільно розповсюджувану програмну реалізацію, то здобула достатню популярність як один із сервісів Інтернету. Насправді вона майже не використовується сьогодні самостійно, але в багатьох випадках застосовується як допоміжний засіб, наприклад, для індексування документів, що зберігаються на WWW-сервері. У деяких випадках вона також використовується як засіб роботи зі словниками, або для пошуку архівів мережевих новин Usenet. Якщо перед Вами стоїть завдання індексувати великі обсяги неструктурованої інформації, то, можливо, WAIS виявиться адекватним її вирішенням. Однак, треба мати на увазі, що реалізація системи, що вільно розповсюджується, далека від досконалості, що система достатня складна для розуміння і вивчення, і, що найгірше, практично не розвивається. Підтримкою та розвитком вільної версії займалися послідовно кілька організацій, але жодна їх не довела продукт до прийнятного реальної роботи стану.

"Навігація" у мережі Internet

За великого інформаційного багатства, яке виникало в кожному
"куту" InterNet, подібно до грибів на лісовій галявині, головною вимогою до нових інструментальних засобів була ефективність при пошуку необхідних мережевих ресурсів.

З огляду на велику різноманітність наявних ресурсів у мережі InterNet, інформаційний пошук - складна проблема, особливо з точністю до абсолютного мережевого номера (наприклад, є сотні складних баз даних, і десятки тисяч архівних серверів з вільним доступом). Практично щогодини у мережі з'являються нові й нові джерела, що робить звичайний пошук практично безнадійним заняттям. В даний час є такі "навігаційні" засоби:

Система Archie;

СУБД для пошуку файлів у відкритих для доступу архівах;

Wide Area Information Server, який може використовуватися для пошуку в великому числібаз даних та документальних архівах.

Є також системи типу Gopher з інтерфейсом як текстових екранних форм-меню, які посилаються на розподілені мережею інформаційні джерела, створюючи цим " павутину " зв'язків - звані Gopher-пространства. Система Veronica призначена для пошуку об'єктів у цьому Gopher-просторі.
Ці навігаційні "прилади" (засоби) досі широко використовуються.
Але, забезпечуючи ефективну навігацію по InterNet, всі мають справу з простим форматом командного файлу і маніпулюють з обмеженим типом даних.

Стало ясно, що необхідні досконаліші системи з розвиненими сервісними функціями та з можливостями обробки різноманітних форматів даних. І одним із джерел різноманітних даних стала сама Web-мережа, що послужила основою для наступного покоління інструментальних засобів InterNet - Web-навігаторів.

Модифікація Web

Гіпертекстові посилання системи Web діють як покажчики інші частини єдиного документа, або зовсім різні документи, або інші доступні мережі сервисы. Хоча багато в чому це здається дещо абстрактним у теорії, на практиці – дуже ефективно та зручно.
Якщо Ви використовували підсистему Help для Windows, Ви вже мали практичні навички роботи з гіпертекстом. Будь-яке слово, фраза або піктограма в документі Help може бути описана як самостійний об'єкт. Коли ви обираєте цей об'єкт, відбувається перехід на відповідну частину документа.
Навігатори Web розширюють цю ідею, забезпечуючи зв'язки між документами, розміщеними в різних вузлах мережі, та доступ до різноманітних сервісів типу
FTP і Gopher-простір.
Наприклад, в описі мереж може бути посилання Ethernet. Якщо слово "Ethernet" підтримується гіпертекстовим посиланням, при його виборі Ви отримаєте перехід на опис цієї мережевої технології. У цьому описі, у свою чергу, може бути посилання на документ про постачальників обладнання
Ethernet і вибір якогось із них забезпечить перехід на документ, що описує все обладнання, що їм поставляється. Більш того, у цьому описі може бути список всіх драйверів для адаптерів мережі Ethernet, що поставляються.

О! і Ви виявили, що з'явилася остання версія драйвера саме для тієї карти, яку Ви вже давно використовуєте. І цю версію можна отримати простим натисканням клавіші Вашої "мишки" для активації відповідного гіпертекстового посилання.

Документи в системі Web можуть включати, крім текстів, вказівки про шрифти і формати, посилання на графічні дані та фотографії, посилання на інші дані, документи та сервіси. Усі ці документи формуються за правилами Hypertext Markup Language (HTML).

HTML базується на промисловому стандарті – Standard General Markup
Language (SGML) - створення машинно-незалежних документів, з урахуванням всього різноманіття використовуваних комп'ютерних платформ. При цьому HTML ще більше розширює визначення гіпертекстового посилання.
HTML документ складається з тексту, який повинен бути виданий на дисплей, і описувачів - тегів (tags), які визначають, як цей техт повинен бути представлений, і як інші типи даних - наприклад, відео- і аудіо- дані - повинні витягуватися форматуватись, і куди веде кожне гіпертекстове посилання.
HTML-описувачі є полями в документі, які розміщуються між символами "" та містять директиви та відповідні параметричні дані
- атрибути директиви.
Наприклад, у полі Hello HTML початковий тег вказує на початок заголовка, а директива "H" визначає, що текст, який слідує за цим тегом, слід розмістити в цьому заголовку. Наступні директиви атрибути довизначають, що ця директива повинна фактично зробити. У прикладі аргумент "1" вказує, що заголовок повинен розміщуватися першому рівні. Завершальний тег показує закінчення цього поля.

Існують спеціальні теги для опису гіпертекстових посилань (так званих anchors), заголовків, зображень та інших об'єктів.
Створення HTML-документів - справа не для "слабаків".
В даний час ще немає справжніх HTML-редакторів, що працюють в режимі
"що бачите, те й отримуєте" (What You See Is What You Get
-WYSIWYG). Але є кілька варіантів розробки HTML- документів (див. дод. N=1).
Вже є HTML-ware (але ще в режимі WYSIWYG) типу Hypercard
Editor для PC Macintosh або WinWord-macros для Microsoft Word. Вже з'явилися майже WYSIWYG-редактори – один для платформи NeXt Computer, Inc. І один для Windows – HTML Assistant (поки що shareware-програма – альфаверсія).

Можна використовувати транслятори, які конвертують стандартні документи формату Rich Text у формат HTML (ця версія готова для PC
Machintosh).
Поки що всі ці програми ще вимагають "ручного" доведення вихідних документів.
Але з іншого боку, створення простих документів можна робити і
"вручну".

Що таке URL

Базове поняття у WWW-навігаторах - Уніфіковані Покажчики Ресурсів
(Uniform Resource Locators – URL). URL-адреси використовуються для ідентифікації розміщення ресурсів, на які посилаються в документах. Наприклад, URL для головного індексу (home page) набору документів у Національному Центрі з
Прикладним програмамдля Суперкомп'ютерів (NCSA) задається наступним способом: http://www.ncsa.uiuc.edu/Genaral/NCSAHome.html
Компонента "http:" визначає метод доступу через сервер HyperText
Transfer Protocol (HTTP). Цей протокол визначається його автором Tim
Barners-Lee як "... найпростіший і досить швидкий для розподілених та взаємодіючих інформаційних гіпермедіа систем. Це загальний об'єктно-орієнтований протокол, який може використовуватися для багатьох схожих проблем, таких як Name Servers та розподілених об'єктно-орієнтованих систем".

Наступна частина URL - "//www.ncsa.uiuc.edu" - визначає, на якому вузлі розміщені дані. Нарешті, компонент "/Genaral/" визначає, де розміщується файл з документом "NCSAHome.html".
Для вивчення навігації в системі WWW спробуйте розпочати з головних сторінок на серверах NCSA та CERN. Якщо Ви розміщуєтеся в локальній мережі типу
NetWare, Ви зможете навігувати по всіх інформаційних ресурсах цієї мережі через Novell's home page.
А інформацію про новини в мережі InterNet можна знайти на сторінці
NCSA"s Mosaic "What"s New page" (див. дод. N=1) та Навігатор Глобальної
Мережі (Global Network Navigator) – чудовий програмної розробкиспівробітників видавництва O"Reily Press.

"Навігація" у мережі Web

Хоча було розроблено кілька програм для навігації в мережі - наприклад, WWW і Lynx для текстового режиму, але система Mosaic завоювала вдячність майже всіх користувачів мережі InterNet. Вона була розроблена в NCSA у 1993 році та об'єднує на базі єдиного графічного інтерфейсу як кілька традиційних для мережі InterNet інструментальних підсистем, так і можливості нових навігаторів.
Інша альтернативна система Cello у середовищі Windows була створена на
Юридичний факультет Корнельського Університету. Mosaic і Cello забезпечують ефективне програмне середовище для успішної навігації будь-якого новачка по інформаційним "скарбам" усієї глобальної мережі InterNet.
Використовуючи ці "оболонки", не треба витрачати час вивчення всіх складних інструментальних засобів першого і другого покоління.
Завдяки зручному та ефективному інтерфейсу та реалізації на багатьох промислових платформах, системи Mosaic і Cello стали широко використовуватися для інформаційного сервісу в рамках великих компаній.

Висновок

Підбиваючи підсумки виконаної роботи, наголошую, що Інтернет-технології у використанні інформаційних ресурсів йдуть уперед семимильними кроками, і це значно полегшує пошук та збирання інформації з необхідної теми. Водночас є деякі недоліки, які згодом, сподіваюся, будуть виправлені. До таких недоліків відноситься деяка забруднення мережі марною інформацією, яка найчастіше заважає при пошуку тієї чи іншої інформації, відсутність єдиної систематизує інформацію і доступ до неї програми також є значною перешкодою. Виходячи з вищесказаного, спробуємо зазирнути у майбутнє
Інтернет, яке вже близько, але водночас залежить від вчорашнього дня мережі.

Internet сьогодні та завтра

1. Ще менше року тому пошуковий сервер AltaVista
(http://www.altavista.digital.com - дуже потужна та швидка пошукова система) компанії DEC гордо оголосив на фронтальній сторінці: "Ми відстежуємо зміни більш ніж на 70 000 серверів у всьому світі." На вересень 1996 року ця цифра становить 275600 і, зрозуміло, постійно збільшується. За деякими прогнозами, якщо кількість хостів Internet зростатиме так само швидко, то до кінця першого десятиліття 21-го століття існуючого простору адрес просто не вистачить на всіх бажаючих. Цю проблему (та й не лише цю) покликаний вирішити новий стандарт Internet-протоколу. Повний список тільки пошукових і навігаційних систем мережі буде включати посилання більш ніж на 120 незалежних серверів.

2. Ще зовсім недавно телефон був найбільш популярним і широко використовуваним засобом зв'язку. Зараз будь-яка людина, підключившись до
Internet може розмовляти зі своїм співрозмовником по цій мережі. Все, що йому потрібне для цього - звукова карта, мікрофон та колонки. Причому переговори обходяться йому значно дешевшими, ніж якби він розмовляв звичайному телефону. Поки що це можливо тільки для абонентів мережі, але сьогодні дуже активно ведеться розробка апаратних та програмних засобів для створення шлюзу Internet – звичайний телефон (цікаві матеріали на цю тему є на сервері компанії Vokaltech – виробника програми iphone, стандарту де-факто для живого спілкування в мережі адреса документа - http://www.vokaltec.com/gateway.htm).Поки що якість розмови сильно залежить від швидкості підключення до Internet - мінімальна швидкість передачі даних 14400 b/c. Ведуться також розробки, що дозволяють знизити потрібну швидкість до 2400 b/c.

3. Системи відеоконференцій. Вони існують та працюють. Найбільш відомий продукт, що вільно розповсюджується, - програма Cu-
SeeME. Адреса сервера – http://137.142.42.95/CuSeeME.html. Мінімальна швидкість підключення 14 400 b/c. Ця "іграшка" стає досить ефективним способом проведення зборів у межах великого підприємства.

4. Практично кожна більш-менш велика фірма створює свою корпоративну мережу для потреб. Буквально протягом останнього року стало дуже популярним ще одне породження Internet. Це Intranet-корпоративна мережа, побудована на Internet-технології. А компанії-виробники наступають один одному на п'яти, намагаючись зайняти ще одну нішу для свого ринку. Зокрема акцент робиться на системи html- верстки і побудови Web-вузлів, спрямовані на абсолютно непідготовленого користувача.

5. У сфері аудіотехнологій ще одна досить цікава "іграшка"
– Real Audio (http://www.realaudio.com). Дана система дозволяє передавати по мережі "живий звук" і може використовуватися для трансляцій широкомовних.

6. Інтерес представляють спроби створення "електронних грошей"
(наприклад, http://www.cybercash.com) і взагалі – система достовірних та безпечних платежів (один з піонерів у цій галузі – http://www.firstvirtual.com). На даний момент, можна сказати, цю проблему вирішено. Вже зараз через мережу за допомогою кредитної картки ви можете замовити квиток на літак, забронювати номер в готелі або просто купити CD-ROM з грою, що сподобалася.

7. Ще один хіт нинішнього сезону - технології інтерактивного взаємодії. Два безумовні лідери в цьому напрямку - платформо-незалежне середовище Java (http://www.firstvirtual.com) від Sun Microsystems і продовження технології OLE - ActiveX (http://www.activex.com), дітище
Microsoft. Обидві технології, на перший погляд, спрямовані на те саме, але насправді вони чудово доповнюють один одного. І хоча зараз, мабуть, можна оцінити лише перші кроки у їх розробці, як і в їх застосуванні та освоєнні, результати вже вражають.

Все це є вже зараз, а за рамками залишилося ще багато різного та цікавого.

Список літератури

Фігурнов В.Е. IBM PC для користувача. Короткий курс - М: ІНФРА-М, 1997.

480 с.
. Персональний комп'ютер. шкільна енциклопедія/Ю.Л. Кєтков, А.Ю. Кєтков,

Д.Є. Шапошників. - М: "Велика Російська енциклопедія"; Дрофа, 1997. -

440 с.
. Фігурнов В.Е. IBM PC для користувача: від початківця до досвідченого. Вид. 7-е, перероб. та дод. - М.: ІНФРА - М, 1997. - 640с.: іл.
. Баженова І.Ю. Мова програмування JAVA М.: Наука, - 1998. - 327 с.
. Гусєва А.І. Робота у локальних мережах Netware 3.12 – 4.1. С.-П.: Пітер. -

1995. - 327с.
. Гусєва А.І. Технологія міжмережевих взаємодій. Netware – Unix –

Windows - Internet. C.-П.: Пітер. - 1997. - 470с.
. А.В. Фролов та Г.В. Фролів. ПК крок за кроком. М: Діалог МІФІ,1998. - 405с.
-----------------------
СПб.: ПІТЕР, 1996
СПб.: BHV-Санкт-Петербург, 1996

Якби моєю метою було – написати найкоротшу книгу про Інтернет, то в цій книзі був би лише один рядок.

http://www.yahoo.com

адресу грандіозну тематичного каталогу Yahoo.

Але тема мого реферату – ресурси Інтернет, тому опишу основні види ресурсів мережі.

Розвиток сфери мережевих послуг призвело до масової появи серверів, орієнтованих на наданні інформації на певну тематику. З'явилися, наприклад, інформаційні центри у великих зарубіжних бібліотеках, які перевели більшу частину своїх фондів до електронного формату та продовжують оперативно вносити до цих архівів нові надходження. Це особливо цінно наших читачів, т.к. багато вітчизняних бібліотек тягнуть жалюгідне існування. Але бібліотечна справа лише крапля в інформаційному океані. Список послуг, що надаються серверами Internet, досягає декількох тисяч найменувань.

Глобальна мережа Internet

Декілька десятків тисяч комп'ютерних мереж, пов'язаних між собою і об'єднують кілька мільйонів користувачів, утворюють всесвітнє павутиння World Wide Web (скорочено WWW). Організаційному становленню Web сприяло поява універсальних мережевих навігаторів - браузерів (від англ. browse - перегортати), таких як Netscape Navigator або Microsoft Internet Explorer. Браузер – це програма, яка запускається на вашому комп'ютері та забезпечує роботу з мережею Internet. Браузери забезпечують доступ до будь-якого пункту мережі за 2-розрядною адресою IP, яку для зручності поділяють на байтові компоненти - 192.34.101.23. Оскільки людині числовими адресами користуватися незручно, то навігатори адресу джерела інформації задається символьним кодом URL (Uniform Resource Locator), яким сама мережа Internet здійснює пошук адреси IP. Існує досить багато різних форматів URL:

http://www.sportsnetwork.com

ftp://ftp.unt.edu/library

gopher://ulkyvm.loisville.edu

Початок URL відповідає протоколу передачі даних. Зокрема, скорочення http походить від HyperText Transmission Protocol – протокол передачі гіпертекстових документів.

Користувачі Internet отримують інформацію як гіпертексту, що є основним способом представлення даних. Термін Гіпертекст, що застосовується останнім часом у поєднанні з прикметником мультимедійний, означає документ, що містить текстові, звукові та образотворчі фрагменти. Особливістю такого документа є наявність виділених ключових слів, різноманітних кнопочок і іконок, клацання по яких відтворюють відповідні фрагменти, які можуть і не входити до складу цього документа, а перебувати в пам'яті іншого комп'ютера. Виділені поля, активізація яких викликає відображення наступних кадрів, представлені в гіпертекстовому документі посиланнями на відповідний фрагмент у межах файлової системи даного комп'ютера або адресами URL-адреси для виклику відсутніх компонентів з мережі. Ідеї ​​гіпертексту у тому чи іншому вигляді є у різних довідкових системах, зокрема у системі допомоги Windows всіх версій (Help-система). Для опису гіпертекстових документів у Internet використовується спеціальна мова HTML – HyperText Markup Language. Таким чином, можна сказати, що гіпертекст – це багатосторінкова інформація різного виду, пов'язана у різних сторінках численними посиланнями.

Незважаючи на те, що сучасні навігатори «розуміють» найпоширеніші протоколи, в мережах постійно з'являються нові образотворчі засоби. Навігатори починають розбухати, але наздогнати вал цих нововведень вони не можуть. Тому в 1994 виникла ідея створення алгоритмічної мови інтерпретуючого типу, якою можна було б писати «програвач» документа будь-якого формату. Так у травні 1995 у компанії Sun Microsystems з'явилася мова Java, інтерпретатори з якої були реалізовані на більшості обчислювальних платформ мережі Internet. Цією мовою пишуться програми для Internet — аплети, які можуть виконуватися будь-якому комп'ютері, забезпеченому Java-інтерпретатором.

В даний час Internet не є окремою мережею - насправді це спільнота мереж (саме тому Internet називають "мережею мереж"), в яку зараз входить понад 2 мільйони комп'ютерів у всьому світі. І якщо ви підключені до мережі, що є частиною Internet, ви маєте доступ до ресурсів будь-якого з них.

Internet - не кажучи вже про те, що його поява ознаменувало нову епоху в розвитку комунікації - дозволяє людині розширити свої знання в будь-якій, навіть немислимій, сфері діяльності або досліджень. Оскільки розвитку Internet, з одного боку, сприяли комерційні організації, фірми, використовують Мережу обмінюватися ділової інформації та публікації реклами, з другого — студенти, що поміщають на загальний огляд безліч матеріалів розважального характеру, то тут багато корисного собі знайдуть все – від бізнесменів до любителів зі смаком відпочити.

Спектр послуг в Internet до теперішнього часу став просто неоглядним, тому почнемо з найвідоміших і найдоступніших.

Електронна пошта

Один із видів інформаційних послуг, які надають комп'ютерні мережі, – електронна пошта (E-mail). У цьому випадку обидва абоненти - відправник та одержувач - мають справу з посередниками (провайдерами), що виконують функції місцевих відділень поштового зв'язку. Сервер посередника включений постійно і на його вінчестері офіційно зареєстрованим абонентам виділено «поштові скриньки» для тимчасового зберігання вхідного та вихідного листування.

Для забезпечення функціонування локальної мережі часто виділяється спеціальний комп'ютер. сервер,або кілька комп'ютерів. На дисках серверів розміщуються спільно використовувані програми, бази даних, і т.д. Інші комп'ютери локальної мережі часто називаються робітниками, станціями.На робочих станціях, де потрібно обробляти лише дані на сервері (наприклад, вводити відомості в спільно використовувану базу даних про замовлення та продажі), часто для економії (або з міркувань безпеки) не встановлюють жорстких дисків. У мережах, що складаються з більш ніж 20-25 комп'ютерів, наявність сервера обов'язково - інакше, як правило, продуктивність мережі буде незадовільною. Сервер необхідний і при спільній інтенсивній роботі з будь-якою базою даних.

Іноді серверам призначається певна спеціалізація (зберігання даних, програм, забезпечення модемного та факсимільного зв'язку, виведення на друк тощо). Сервери, як правило, не використовуються як робочі місця користувачів. Сервери, що забезпечують роботу з цінними даними, часто розміщуються в ізольованому приміщенні, доступ до якого мають лише спеціально уповноважені люди (як у банківське сховище).

Місцевий сервер, як правило, має досить якісні канали зв'язку з одним з вузлів мережі, що входить до складу Internet. Посередник стягує зі своїх абонентів невелику щомісячну плату і виписує додатковий рахунок, пропорційний обсягу інформації, що передається (у межах країни і за її межами діють різні тарифи).

Одночасно з реєстрацією в місцевому «поштовому відділенні» абоненту повідомляється унікальна (з погляду місцевого сервера) електронна адреса і видається спеціально налаштоване програмне забезпечення, яке дозволяє автоматично встановити зв'язок з посередником, за кілька хвилин отримати кореспонденцію, що надійшла на вашу адресу, і відправити заздалегідь підготовлені вами повідомлення. На сеанс зв'язку з провайдером можна вийти в будь-який зручний для вас час. Але довго не потрібні надходження сервер поверне відправнику.

Взаємодія з програмою обслуговування пошти дуже схожа на роботу в текстовому редакторі. Заголовок електронного листа включає три обов'язкові розділи. По-перше, це адреса відправника, який розташовується за символами «From:». Такий рядок автоматично входить до складу листа поштовою програмою. По-друге, за ключовим словом "То:" необхідно набрати електронну адресу одержувача. У деяких мережах використовуються формати для представлення адреси. Найбільш поширений формат електронної адреси в Internet передбачає завдання п'яти компонентів:

Код_Отримувача_Код_ПК.Код_Організації. Код_Міста.Код_Країни

Однак цей формат допускає відхилення. Наприклад, замість звичайного двосимвольного коду країни можна зустріти код приналежності до групи навчальних закладів (Edu).Також замість коду країни можна зустріти коди приналежності до комерційних організацій (.сот)’,американським урядовим установам (. gov);американським військовим організаціям (.mil)’,до інших організацій.

Третя компонента в заголовку, розташована за ключовим словом Subject, розкриває тематику листа. Іноді її використовують як доповнення до електронної адреси одержувача. Виявивши, наприклад, у листі рядок Subject: to Sergey, одержувач розуміє, що в його поштову скриньку поклали лист для приятеля на ім'я Сергій, який не має власної електронної адреси.

Лист, переданий провайдеру, негайно обробляється і спеціальна програма-маршрутизатор визначає оптимальний шлях передачі послання наступному комп'ютеру мережі. Від користувача приховані такі внутрішні деталі, як розбивка інформації, що передається на порції - пакети, приєднання до пакетів службової інформації, стиснення даних, контроль за переданою порцією і повторна її посилка у разі виявлення непереборної помилки і т.п.

Для передачі електронних листів до Internet використовуються три протоколи. Найстаріший з них - SMTP - Simple Mail Transfer Protocol (Протокол передачі простої пошти) був розроблений ще в 1982. Через кілька років з'явився Протокол Поштового Відділення POP - Post Office Protocol (Протокол поштового відділення). З появою в Інтернеті поштових повідомлень, що містять звуки та зображення, виник протокол MIME - Multipurpose Internet Mail Extension.

Деякі мережі використовують програмне забезпечення з підтримкою національної версії мови. Тоді можна набрати текст листа, використовуючи, наприклад, російський алфавіт. Але в більшості випадків доводиться обмежуватися першою половиною набору ASCII, і тоді листи, адресовані за кордон російським абонентам, можуть мати вигляд: «Privet, Sereja! Ja poluchil tuoe poslanie від 25.03.97 ... ».

Слід звернути увагу на оперативність та дешевизну електронної пошти порівняно з традиційними засобами спілкування – телеграмами, міжміськими телефонними розмовами, звичайними листами. Електронна пошта доходить до абонента, розташованого у будь-якій точці земної кулі за лічені хвилини. Швидкість передачі між серверами досягає 3600 символів в секунду, що еквівалентно приблизно 2 сторінкам тексту. На відміну від звичайних поштових відділень, e-mail не втрачає своїх листів.

Телеконференції

Інший вид інформаційних мережевих послуг під назвою «телеконференції» нагадує передплату на електронну газету, в якій з'являються відомості з певної тематики – новини, нотатки, відповіді на запитання, відгуки на попередні публікації тощо. Авторами цієї дуже різноманітної та надоперативної інформації є самі користувачі мережі, об'єднані загальними інтересами. Багато провайдерів надають своїм абонентам перелік конференцій, на яких можна брати участь за помірну плату. При цьому ви регулярно отримуватимете електронні листи із заголовками статей з відповідної тематики. Заголовки супроводжуються ідентифікаційними номерами, обсягом статті та, іноді, короткою інструкцією в 1-2 рядки. За додаткову плату, пропорційну до розміру статті, ви можете замовити потрібну публікацію. Тільки робити це необхідно оперативно, т.к. сервер зберігає вміст ще одного випуску близько 10 днів.

Телеконференції з оформлення та способу роботи дуже схожі на електронну пошту з тією лише відмінністю, що ваш лист може прочитати величезну кількість людей, а у свою чергу зможете поцікавитись тим, що пишуть вам абсолютно незнайомі люди. Конференції поділяються на теми, назва конференції складається з кількох слів, розділених точками, кожне наступне у тому числі звужує тему. Ось стандартне позначення деяких груп телеконференцій Usenet:

Comp - конференції, де обговорюється все, що пов'язане з комп'ютерами та програмуванням;

News – обмін новинами, питання розвитку системи телеконференцій;

Rec - відпочинок, хобі, захоплення;

Sci - все, що пов'язане з наукою;

Soc - питання суспільного життя;

Talk - група для любителів посперечатися або просто поговорити на будь-яку тему.

Починаючи працювати з будь-якою групою, насамперед потрібно прочитати правила роботи у ній, які регулярно поміщаються у ці групи людиною, добровільно які взяли він обов'язки координатора групи (модератора). Насправді групи новин бувають двох типів — модеровані і звичайні. Повідомлення, що з'являються в групах, що модеруються, перш ніж бути розісланими по мережі, проглядаються модератором. Це, звичайно, є своєрідною цензурою, але в такому величезному співтоваристві, як Usenet, неможливо підтримувати порядок без подібних суворостей.

Сьогодні кожен комп'ютер, повноцінно підключений до Інтернету, має доступ до новин Usenet, але новини Usenet поширюються і по інших мережах, застосовуючись так само широко, як і електронна пошта. Способи та зручність роботи з новинами сильно залежать від того, яким чином Ви їх отримуєте. В Інтернеті Ваша програма-клієнт безпосередньо отримує новини з сервера Usenet, і між переглядом списку повідомлень, що містяться в групі, і читанням цих повідомлень немає затримки. Якщо Ви користуєтеся новинами через електронну пошту, Ви спочатку отримуєте список статей, а вже потім приймаєте електронною поштою статті зі списку, окремо Вами замовлені.

File Transfer Protocol (FTP) – передача файлів

FTP сервіс Інтернет - сервіс, що дає максимальне навантаження на канали зв'язку. Розшифровується ця абревіатура як протокол передачі файлів, але при розгляді ftp як сервісу Інтернет мають на увазі доступ до файлів на віддалених комп'ютерах та у файлових архівах. FTP - стандартна програма, що працює за протоколом TCP, як правило, що поставляється з операційною системою. Її вихідне призначення - передача файлів між різними комп'ютерами, що працюють у мережах TCP/IP: на одному з комп'ютерів працює програма-сервер, на другому користувач запускає програму-клієнта, яка з'єднується з сервером і передає або отримує файли. Тут передбачається, що користувач зареєстровано на обох комп'ютерах і з'єднується із сервером під своїм ім'ям та зі своїм паролем на цьому комп'ютері. Протокол FTP, очевидно, оптимізовано передачі файлів.

Ця риса і спричинила те, що програми FTP стали частиною окремого сервісу Інтернет. Справа в тому, що сервер FTP можна настроювати таким чином, що з'єднатися з ним можна не тільки під своїм ім'ям, але й під умовним ім'ям anonymous. Тоді Вам стають доступними не вся файлова система комп'ютера, але деякий набір файлів на сервері, які складають вміст FTP-сервера anonymous - публічного файлового архіву. Отже, якщо хтось хоче надати у публічне користування файли з інформацією, програмами та іншим, йому достатньо організувати на своєму комп'ютері, включеному в Інтернет, FTP сервер.

Якщо Ви, наприклад, хочете уявити світові демо-версію Вашого програмного продукту - використання FTP сервера є вдалим рішенням такого завдання. Якщо, з іншого боку, Ви хочете знайти, скажімо, останню версію Вашої улюбленої програми, що вільно розповсюджується, то шукати її потрібно саме на серверах FTP.

Незважаючи на поширеність, FTP має і безліч недоліків. Програми-клієнти FTP можуть бути не завжди зручні та прості у використанні. Не завжди можна зрозуміти, що це за файл перед Вами. Немає простого та універсального засобу пошуку на серверах FTP – хоча для цього і існує спеціальний сервіс ARCHIE, але це незалежна програма, неуніверсальна та не завжди застосовна. Описи файлів на сервері видаються у форматі операційної системи сервера, а список файлів операційної системи UNIX може здивувати користувача DOS. Проблема тут у тому, що зі списком файлів видається зайва інформація, а забагато знати шкідливо.

Сервери FTP є нецентралізованими, і це несе свої проблеми. FTP - сервіс прямого доступу, що вимагає повноцінного підключення до Інтернету, але можливий і доступ через електронну пошту - більша частина FTP серверів може надіслати свої файли по E-mail, а також існують сервери, які можуть надіслати Вам електронною поштою файли з будь-яких FTP серверів. Однак це не завжди зручно, тому що такі сервери сильно завантажені, і Ваш запит може довго чекати на свою чергу. Крім того, великі файли при відсиланні діляться сервером на частини обмеженого розміру, надсилані окремими листами - і якщо одна частина з сотні загубиться або пошкодиться при передачі, інші 99 теж виявляться непотрібними.

Internet Real Chat

(реальне спілкування в Інтернеті)

Це можна перекласти як «паралельні бесіди» в Internet або «тремтіння». Уявіть десятки тисяч людей, які зібралися в Internet поговорити. З друзями та незнайомими людьми. Обговорити певні теми або просто потріпатися. І все це відбувається у реальному часі. Для того, щоб взяти участь у розмові, вам потрібно просто підключитися до вибраного каналу. Кожен канал має назву, яка більш-менш відображає тему розмов (наприклад, на каналі warez йде обмін викраденими програмами), а іноді ні.

Гіпертекстова система GOPHER

Одним з досить відомих та поширених сервісів Інтернету є GOPHER (правда застарілим). Хоча зараз він вже практично не розвивається, або, принаймні, розвивається набагато повільніше інших сервісів схожого призначення, але через GOPHER доступна велика кількість інформації - в першу чергу, з історичних причин - був період, коли GOPHER був найкращим засобом публічного доступу до інформації. Сучасні засоби роботи з інформацією в Інтернеті (наприклад, WWW переглядачі) забезпечують у тому числі доступ до серверів GOPHER, тому спеціальних програм-клієнтів GOPHER зараз не використовується. Щодо використання сервера GOPHER для надання нової інформації в публічний доступ — навряд чи доцільно використати морально застарілий сервіс GOPHER.

GOPHER – це розподілена система експорту структурованої інформації. При роботі з GOPHER Ви знаходитесь в системі вкладених меню, з яких доступні файли різних типів - як правило, прості тексти, але це може бути графіка, звук і будь-які інші види файлів. Таким чином, у публічний доступ експортуються файли з інформацією, але не у вигляді файлової системи, як у FTP, а у вигляді анотованої деревоподібної структури. GOPHER — сервіс прямого доступу і вимагає, щоб сервер і клієнт були повноцінно підключені до Інтернету.

Основна перевага Gopher полягає в тому, що вам не потрібно запам'ятовувати адресу або назву ресурсу та послідовність команд, необхідну для доступу до нього: рухаючись меню програми, ви насправді переміщуєтеся по різних комп'ютерах, підключених до Мережі. Однак сьогодні Gopher, мабуть, доживає останні дні, тому що з'явився новий сервіс, набагато зручніший.

Незважаючи на те, що Інтернет, безсумнівно, найпотужніший засіб до мережевої інформації, існують і інші джерела, багато з яких передбачили вибухове збільшення використання Інтернету. До них входять комп'ютерні дошки оголошень та комерційні інформаційні служби.

Всесвітнє павутиння (World Wide Web або WWW)

Сьогодні це найбільш просунутий і цікавий ресурс — гіпертекстова система навігації в Internet. Від звичайного гіпертексту WWW відрізняється головним чином тим, що дозволяє встановлювати посилання не тільки на сусідній файл, але й на файл, що знаходиться на комп'ютері в іншій півкулі Землі. Від вас не потрібно ніяких зусиль — комп'ютер встановить зв'язок самостійно.

У WWW, як і Gopher, до ресурсів можна звертатися, безпосередньо вказуючи їх адресу. І тут доводиться зіштовхуватися зі скороченням URL — Uniform Resourse Locator, універсальний спосіб позначення ресурсу Internet. Позначення URL-коду складається з двох частин: перша вказує тип зв'язку, який слід встановити з потрібним вам джерелом, друга — ім'я сервера. Типи зв'язку відповідають стандартним послуг Internet. Ось основні з них:

Http - HiperText Transfer Protocol, основа WWW - тип зв'язку, необхідний при зверненні до будь-якого WWW-сервера;

Ftp – використовується при зверненні до FTP-серверів;

Gopher – призначений для взаємодії з Gopher;

Telnet призначений для отримання термінального доступу до віддаленої машини;

news – відкриває доступ до телеконференцій.

Інформація на WWW може включати текст, малюнки, таблиці, звук, мультиплікацію і багато іншого. Завдяки своїм широким можливостям, красі та простоті у використанні «всесвітня павутина» завоювала величезну популярність у всьому світі. Інформаційна навігація в мережі InterNet: Введення до інструментальних систем нового покоління — «Навігатори» системи WWW.

Якщо Ви коли-небудь мали змогу дивуватися можливостям мережі InterNet, то Ви вже знаєте про феноменальний обсяг інформації - все від баз даних, текстових файлів, документів, імідж-аудіо-відео-файлів до готових програм.

За такого гігантського обсягу даних у мережі необхідно мати розвинені інструментальні системи, які роблять інформаційний пошук ефективнішим.

До 1991 року в мережі InterNet були розроблені прості інструментальні системи та навігатори першого та другого покоління. Але потім розпочався новий етап координованих розробок.

Саме того року, в CERN, у Женеві, були розроблені системи, нині звані World Wide Web (WWW/3W або просто «Web» — по-нашому «Павутинка»).

Ця ж система є спробою інтегрувати різноманітні інструментальні системи та дані за допомогою загального формату даних на основі концепції гіпертексту. Результат цих розробок був надзвичайно успішним. Фактично, вони сформували до теперішнього часу особу мережі InterNet.

Система Web базується на методі зв'язування слів та фраз у документі для посилання до відповідної інформації в тому ж чи іншому документі. Оскільки інші документи можуть бути на різних серверах, ці посилання утворюють своєрідну павутину взаємних зв'язків, яка пронизує мережу Internet.

Але що ж робити з цією технологією на Вашій локальній мережі? Web-технологія може використовуватись і в тому випадку, якщо Ваша мережа не включена до InterNet. Всі компоненти цієї технології доступні для багатьох платформ, як FreeWare.

Ряд провідних програмних фірм терміново реалізують перші комерційні інструментальні системи цієї нової мережевої Web-технологии. Вони орієнтовані більш оптимальну інтеграцію Web-технології в середу робочих станцій і будуть зручнішими з погляду системного супроводу і адміністрування.

Для розуміння сутності Web-технології та використовуваних програмних засобів, слід нагадати про основні навігаційні та інструментальні засоби, доступні користувачам мережі InterNet.

Найпростіші засоби - FTP та Telnet. Ftp – це програма, яка використовує TCP/IP File Transport Protocol для передачі файлів між комп'ютерами. Telnet — це програма для доступу до віддаленого комп'ютера як емуляція локального терміналу.

Хоча ці програми працюють безвідмовно, вони є «сліпими», оскільки обробляють ті дані, розміщення яких вже відомі Вам і призначені для виконання тільки основних операцій. Фактично, вони були інструментальними засобами першого покоління в мережі InterNet.

Наступне покоління інструментальних засобів - "навігаційні" - орієнтувалося на проблему пошуку необхідних інформаційних ресурсів.

Гіпертекстова система Hyper-G

WWW була єдиною спробою створити глобальну гіпермедійну розподілену інформаційну систему. Іншою такою системою є Hyper-G. Цей сервіс Інтернет менш відомий, але дуже цікавий. Hyper-G значно молодший за WWW (хоча темпи зростання і не вказують на те, що Hyper-G зможе коли-небудь зрівнятися за популярністю з WWW) і це академічна розробка — плід старань технологічного університету в Граці (Graz), Австрія. Система ця навряд чи виявиться практично корисною для Вас, але заслуговує на увагу як дуже цікава технологія, і її розгляд дозволяє багато додати в картину сервісів Інтернет та їх розвитку.

З загальних позицій Hyper-G аналогічна WWW, переслідуючи ті самі ідеї та повторюючи багато принципів. Є клієнти та є сервери, які надають інформацію у вигляді колекцій документів. За принципами організації інформації в межах одного сервера Hyper-G є середнім між WWW і GOPHER. Документи доступні з ієрархічного меню, але документи є гіпермедійними. Клієнт Hyper-G спілкується не з безліччю серверів, як у випадку WWW, але виключно зі своїм сервером, реєструючись на ньому при підключенні. Отримання документів з інших серверів Hyper-G відбувається через "свій" сервер, що дозволяє створити більш інтегровану систему серверів, ніж у випадку з WWW. Реєстрація ж клієнта дозволяє визначити унікальним чином не лише ресурси та послуги Інтернет, а й клієнтів, що значно полегшує забезпечення авторизованого доступу та віддаленого управління документами.

До рис, що перешкоджають поширенню Hyper-G, слід віднести недостатньо хорошу реалізацію програм-клієнтів, не повністю вільний доступ до серверної частини програмного забезпечення, централізованість проекту та відсутність альтернативних реалізацій програмного забезпечення, надто жорстку структуру організації документів на сервері, складність системи. Сервери Hyper-G дуже нечисленні, отже, інформації Hyper-G зберігається небагато. Відсутній доступ за допомогою електронної пошти, хоча сервери Hyper-G можуть виконувати роль серверів gopher і WWW.

Пошукова система WAIS

WAIS — ще один сервіс Інтернет, що сьогодні майже не використовується, або, принаймні, практично не розвивається. WAIS розшифровується як інформаційна система широкого профілю, але насправді це комплекс програм, призначених для індексування великих обсягів неструктурованої, як правило, просто текстової інформації, пошуку за такими документами та їх вилучення. Існують програми для індексування, для локального пошуку за отриманими індексами, а також серверна та клієнтська програма, які спілкуються між собою за спеціальним протоколом Z39.50. Завдання пошуку за великими обсягами неструктурованої інформації дуже нетривіальне і сьогодні ще не існує загальноприйнятого її вирішення. WAIS у багатьох випадках є прийнятним варіантом пошукової системи, і якщо вона має вільно розповсюджувану програмну реалізацію, то здобула достатню популярність як один із сервісів Інтернету. Насправді вона майже не використовується сьогодні самостійно, але в багатьох випадках застосовується як допоміжний засіб, наприклад, для індексування документів, що зберігаються на WWW-сервері. У деяких випадках вона також використовується як засіб роботи зі словниками, або для пошуку архівів мережевих новин Usenet. Якщо перед Вами стоїть завдання індексувати великі обсяги неструктурованої інформації, то, можливо, WAIS виявиться адекватним її вирішенням. Однак, треба мати на увазі, що реалізація системи, що вільно розповсюджується, далека від досконалості, що система достатня складна для розуміння і вивчення, і, що найгірше, практично не розвивається. Підтримкою та розвитком вільної версії займалися послідовно кілька організацій, але жодна їх не довела продукт до прийнятного реальної роботи стану.

«Навігація» у мережі Internet

При великому інформаційному багатстві, яке виникало в кожному «куті» InterNet, подібно до грибів на лісовій галявині, головною вимогою до нових інструментальних засобів була ефективність при пошуку необхідних мережевих ресурсів.

З огляду на велику різноманітність наявних ресурсів у мережі InterNet, інформаційний пошук — складна проблема, особливо з точністю до абсолютного мережевого номера (наприклад, є сотні складних баз даних, і десятки тисяч архівних серверів з вільним доступом). Практично щогодини у мережі з'являються нові й нові джерела, що робить звичайний пошук практично безнадійним заняттям. В даний час є такі «навігаційні» засоби:

- Система Archie;

- СУБД для пошуку файлів у відкритих для доступу архівах;

— Wide Area Information Server, який може використовуватися для пошуку у великій кількості баз даних та документальних архівах.

Є також системи типу Gopher з інтерфейсом як текстових екранних форм-меню, які посилаються на розподілені мережею інформаційні джерела, створюючи цим «павутину» зв'язків — звані Gopher-пространства. Система Veronica призначена для пошуку об'єктів у цьому Gopher-просторі.

Ці навігаційні "прилади" (засоби) досі широко використовуються.

Але, забезпечуючи ефективну навігацію по InterNet, всі мають справу з простим форматом командного файлу і маніпулюють з обмеженим типом даних.

Стало ясно, що необхідні досконаліші системи з розвиненими сервісними функціями та з можливостями обробки різноманітніших

форматів даних. І одним із джерел різноманітних даних стала сама Web-мережа, що послужила основою для наступного покоління інструментальних засобів InterNet — Web-навігаторів.

Модифікація Web

Гіпертекстові посилання системи Web діють як покажчики інші частини єдиного документа, або зовсім різні документи, або інші доступні мережі сервисы. Хоча багато в чому це здається дещо абстрактним у теорії, на практиці дуже ефективно і зручно.

Якщо Ви використовували підсистему Help для Windows, Ви вже мали практичні навички роботи з гіпертекстом. Будь-яке слово, фраза або піктограма в документі Help може бути описана як самостійний об'єкт. Коли ви обираєте цей об'єкт, відбувається перехід на відповідну частину документа.

Навігатори Web розширюють цю ідею, забезпечуючи зв'язки між документами, розміщеними в різних вузлах мережі, та доступ до різноманітних сервісів типу FTP та Gopher-просторів.

Наприклад, в описі мереж може бути посилання Ethernet. Якщо слово "Ethernet" підтримане гіпертекстовим посиланням, при його виборі, Ви отримаєте перехід на опис цієї технології. У цьому описі, у свою чергу, може бути посилання на документ про постачальників обладнання Ethernet і вибір якогось із них забезпечить перехід на документ, що описує все обладнання, що їм поставляється. Більш того, у цьому описі може бути список всіх драйверів для адаптерів мережі Ethernet, що поставляються.

О! і Ви виявили, що з'явилася остання версія драйвера саме для тієї карти, яку Ви вже давно використовуєте. І цю версію можна отримати простим натисканням клавіші Вашої «мишки» для активації відповідного гіпертекстового посилання.

Документи в системі Web можуть включати, крім текстів, вказівки про шрифти і формати, посилання на графічні дані та фотографії, посилання на інші дані, документи та сервіси. Усі ці документи формуються за правилами Hypertext Markup Language (HTML).

HTML базується на промисловому стандарті - Standard General Markup Language (SGML) - для створення машинно-незалежних документів, з урахуванням всього різноманіття використовуваних комп'ютерних платформ. При цьому HTML ще більше розширює визначення гіпертекстового посилання.

HTML документ складається з тексту, який повинен бути виданий на дисплей, і описувачів - тегів (tags), які визначають, як цей техт повинен бути представлений, і як інші типи даних - наприклад, відео-і аудіо- дані - повинні витягуватися форматуватись, і куди веде кожне гіпертекстове посилання.

HTML-описувачі є полями в документі, які розміщуються між символами «» та містять директиви та відповідні параметричні дані – атрибути директиви.

Наприклад, у полі

Hello HTML

початковий тег

вказує на початок заголовка, а директива «H» визначає, що текст, який слідує за цим тегом, слід розмістити в цьому заголовку. Наступні директиви атрибути довизначають, що ця директива повинна фактично зробити. У прикладі аргумент «1» вказує, що заголовок повинен розміщуватися першому рівні. Завершальний тег

вказує на закінчення цього поля.

Існують спеціальні теги для опису гіпертекстових посилань (так званих anchors), заголовків, зображень та інших об'єктів.

Базове поняття у WWW-навігаторах – Уніфіковані Покажчики Ресурсів (Uniform Resource Locators – URL). URL-адреси використовуються для ідентифікації розміщення ресурсів, на які посилаються в документах. Наприклад, URL для головного індексу (home page) набору документів у Національному Центрі з Прикладних Програм для Суперкомп'ютерів (NCSA) задається таким чином:

Http://www.ncsa.uiuc.edu/Genaral/NCSAHome.html

Компонента «http:» визначає метод доступу через сервер HyperText

Transfer Protocol (HTTP). Цей протокол визначається його творцем Tim Barners-Lee як найпростіший і досить швидкий для розподілених та взаємодіючих інформаційних гіпермедіа систем. Це загальний об'єктно-орієнтований протокол, який може використовуватися для багатьох схожих проблем, таких як Name Servers та розподілені об'єктно-орієнтовані системи».

Наступна частина URL - "//www.ncsa.uiuc.edu" - визначає, на якому вузлі розміщені дані. Нарешті, компонент "/Genaral/" визначає, де розміщується файл з документом "NCSAHome.html".

Для вивчення навігації в системі WWW спробуйте розпочати з головних сторінок на серверах NCSA та CERN. Якщо Ви розміщуєтеся в локальній мережі типу NetWare, Ви зможете навігувати всі інформаційні ресурси цієї мережі через Novell's home page.

А інформацію про новини в мережі InterNet можна знайти на «сторінці» NCSA's Mosaic «What's New page» (див. прил. N=1) та Навігатор Глобальної Мережі (Global Network Navigator) — чудовій програмній розробці співробітників видавництва O’Reily Press.

Хоча було розроблено кілька програм для навігації в мережі – наприклад, WWW та Lynx для текстового режиму, але тільки система Mosaic завоювала вдячність багатьох користувачів мережі InterNet. Вона була розроблена в NCSA у 1993 році та об'єднує на базі єдиного графічного інтерфейсу як кілька традиційних для мережі InterNet інструментальних підсистем, так і можливості нових навігаторів.

Інша альтернативна система Cello серед Windows була створена на Юридичному факультеті Корнельського Університету. Mosaic і Cello забезпечують ефективне програмне середовище для успішної навігації будь-якого новачка інформаційними «скарбами» усієї глобальної мережі InterNet. Використовуючи ці «оболонки», не треба витрачати час вивчення всіх складних інструментальних засобів першого і другого покоління.

Завдяки зручному та ефективному інтерфейсу та реалізації на багатьох промислових платформах, системи Mosaic і Cello стали широко використовуватися для інформаційного сервісу в рамках великих компаній.

Пошукові системи

Як уже було зазначено, більшість перших програм, включаючи FTP та електронну пошту, були розроблені виключно для обміну даними між хост-комп'ютерами Internet. Інші програми, такі як Telnet, створювалися для того, щоб користувач отримав можливість доступу не тільки до інформації, а й до робочих ресурсів віддаленої системи. У міру розвитку Internet (збільшення користувачів та хост-комп'ютерів) колишні методи обміну даними перестали відповідати збільшеним потребам користувачів. Виникла необхідність розробки нових способів пошуку мережевих ресурсів та доступу до них, які дозволяли б використовувати інформацію незалежно від її формату та розташування. Для задоволення таких потреб спочатку були створені пошукова система Archie, що вирішує завдання локалізації ресурсів на FTP-сервері, та система Gopher, що спрощує доступ до різних мережевих ресурсів. Потім були розроблені мережеві інформаційні системи WWW та WAIS, що пропонують абсолютно нові методи отримання інформації. Принципи роботи цих систем дозволяють легко орієнтуватися у величезній кількості інформаційних ресурсів без необхідності надання механізмів роботи мережі Internet. Такий підхід дозволяє говорити вже не просто про взаємопов'язані ресурси. комп'ютерних систем, А про особливі інформаційні простори мережі.

Система Gopherбула розроблена для спрощення процесу локалізації FTP-ресурсів Internet і для зручнішого представлення відомостей про зміст файлів, що зберігаються на FTP-серверах. Система Gopher дає можливість у зручній формі (у вигляді меню) представляти користувачам про наявні файли та їх зміст. Меню Gopher-серверів можуть містити посилання на інші Gopher- та FTP-сервери. Посилання на FTP-сервер дозволяє переглянути його каталоги, так і автоматично отримати файл. Таким чином, користувач отримує можливість «подорожувати» по Internet, не звертаючи уваги на місцезнаходження ресурсів, що його цікавлять, і отримувати доступ до цих ресурсів.

Система Veronicaвикористовується для пошуку інформації в Gopher-просторі за заголовками пунктів меню. Після введення ключового слова система Veronica з'ясовує, чи зустрічається воно в меню на якомусь Gopher-сервері, і як результати пошуку видає список заголовків пунктів меню, що містять ключове слово. Оскільки система Veronica не є автономною пошуковою програмою, а тісно пов'язана з системою Gopher, вона володіє тим же, що і система Gopher, недоліком: далеко не завжди за заголовком можна сказати, що являє собою той чи інший інформаційний ресурс. Переваги системи полягає в тому, що немає необхідності дізнаватися, де розташована знайдена інформація, достатньо вибрати потрібний запис зі списку.

Основою системи WAISє комплексом глобальних баз даних, у яких міститься індексована інформація про ресурси мережі. Система WAIS забезпечує розподілений пошук тексту цих базах даних за ключовим словом чи рядку.

Найновішим і найдосконалішим засобом пошуку, отримання та відображення інформації в Internet є система World Wide Web(WWW).

У системі WWW є також доступ до спеціально розроблених пошукових систем (пошукових машин), які виконують пошук WWW-сторінок, що містять інформацію на задану за допомогою ключових слів тему. Пошук здійснюється серед заздалегідь проіндексованих WWW-сторінок безлічі серверів Internet, і результатом пошуку є автоматично згенерована нова WWW-сторінка, що містить посилання на знайдені документи. Це надзвичайно потужний засіб робить дуже легкою та зручною для користувачів процедуру пошуку інформації в Internet, а результат пошуку дозволяє подати у наочній формі. Найбільш потужними пошуковими машинами на сьогоднішній день у світі є: Alta Vista (www.altavista.digital.com), Yahoo! (www.yahoo.com), Infoseek (www.infoseek.com), GoTo (www.goto.com), FTP search (ftpsearch.ntnu.no– пошук у системі FTP), а також вітчизняні: Rambler (www.rambler.ru), Yandex (yandex.ru), АПОРТ! (www.aport.ru), Слідопит (www.medialingua.ru/www/wwwsearc.htm), Compass (compass.tsu.ru), Russian FTP
search (ftpsearch.city.ru- Пошук у системі FTP). Слід зазначити, що результатом пошуку можуть бути не тільки HTML-документи, що зберігаються на WWW-серверах, але й інші типи файлів на інших типах серверів, якщо інформація про ці документи міститься у базах даних пошукових машин.

ЛІТЕРАТУРА

Фігурнов В.Е. IBM PC для користувача: від початківця до досвідченого. - М.: ІНФРА - М, 2000. - 640с.: іл.


Гусєва А.І. Робота у локальних мережах Netware 3.12 – 4.1. С.-П.: Пітер. - 1999.


Гусєва А.І. Технологія міжмережевих взаємодій. Netware - Unix - Windows - Internet. C.-П.: Пітер. - 1999. .


А.В. Фролов та Г.В. Фролів. ПК крок за кроком. М: Діалог МІФІ,1998.

Підключення до інтернету